Городище (Звягельський район)

село Городище
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Новоград-Волинська міська громада
Код КАТОТТГ UA18080150060056156 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1840
Населення 219 (2001)
Площа 0,739 км²
Густота населення 296,35 осіб/км²
Поштовий індекс 11779[1]
Географічні дані
Географічні координати 50°37′14″ пн. ш. 27°29′54″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
213 м
Водойми р. Церем
Місцева влада
Адреса ради вул. Шевченка, 16, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11708
Карта
Городище. Карта розташування: Україна
Городище
Городище
Городище. Карта розташування: Житомирська область
Городище
Городище
Мапа
Мапа

CMNS: Городище у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Городи́ще — село в Україні, у Новоград-Волинській міській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Чисельність населення становить 219 осіб (2001).

Населення

Наприкінці 19 століття в селі налічувалася 214 осіб, дворів — 87[2][3], у 1906 році — 167 мешканців, дворів — 33[4], у 1910 році — 141 особа[5], у 1923 році — 220 мешканців, дворів — 49[6].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 249 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 219 осіб[7].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 218 99.54 %
російська 1 0.46 %
Усього 219 100 %

Історія

Біля села виявлено поселення скіфського періоду та давньоруське городище[9].

Засноване у 1840 році. Колишнє лютеранське поселення, лежало за 15 км північно-західніше Новограда-Волинського. Лютеранська парафія — Новград-Волинський[5].

У другій половині 19 століття — село Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Лежало над річкою Церем, величезні насипні вали над якою свідчили про криваві бої з козацтвом, які точилися у 17 столітті. Колишня власність Любомирських-Звягельських, від яких перейшло до Вільнерів, котрі продали маєток тодішнім власникам Завадським. Селян — 55 осіб, земель селянських — 157 десятин, землі двірської — 421 десятина[10].

Наприкінці 19 століття — сільце Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 7 верст від Новограда-Волинського. Власність Завадських. Належало до православної парафії у Звягельських Пилиповичах, за 3 версти[2][11][3].

У 1906 році — сільце Піщівської волості (1-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Новоград-Волинський становила 8 верст, до волосного центру с. Піщів — 13 верст. Поштове відділення — с. Дідовичі[4].

У 1914 році недалеко від села були вали городища. Фільварок належав Завадським, які володіли 358 десятинами землі[3].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Пилиповицької сільської ради, яка 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Пищівського (згодом — Ярунський) району Житомирської (згодом — Волинська) округи[12]. Розміщувалося за 14 верст від районного центру с. Піщів та за 3 версти від центру сільської ради с. Пилиповичі-Звягельські[6]. 4 червня 1958 року, в складі сільської ради, передане до Новоград-Волинського району Житомирської області[12].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені Пилиповицької сільської ради включено до складу Новоград-Волинської міської територіальної громади Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[13].

Примітки

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 26 липня 2020.
  2. а б Horodyszcze 16.) H., wś, pow. nowogradwołyński… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 583. (пол.)
  3. а б в Цинкаловський О. Городище, с, Звягельський повіт… // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 299.
  4. а б Городыще // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 138. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 8 квітня 2025.
  5. а б Дизендорф В. Городыще, до 1917 — Волынская губ., Новоградволынский у.… // Немцы России. Населенные пункты и места поселения (PDF). Wolgadeutsche (рос.). Москва:«ЭРН», 2006. с. 125. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 12 квітня 2025.
  6. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 139. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 9 квітня 2025.
  7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 9 квітня 2025.
  8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Пилиповичі, Новоград-Волинський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  10. Horodyszcze 5.) H., wieś, pow. nowogradwołyński… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 144. (пол.)
  11. Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 163. Процитовано 7 квітня 2025.
  12. а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 249. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 9 квітня 2025.
  13. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 6 липня 2023.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya