Городніченко Микола Анатолійович

Микола Анатолійович Городніченко
Микола Анатолійович Городніченко;
Майор
Загальна інформація
Народження	16 вересня 1991; Ромодан, Полтавська область
Смерть	8 січня 2024 (32 роки); Херсонська область
Alma Mater	Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	СБУ
Формування	25 ОПДБр; «Альфа» (з 2018)
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Бої за Авдіївку; Бої за Савур-Могилу; Російське вторгнення в Україну Слобожанський контрнаступ; Херсонський контрнаступ;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)

Мико́ла Анато́лійович Городніче́нко (16 вересня 1991, Ромодан, Полтавська область — 8 січня 2024, Херсонська область) — майор Служби безпеки України, учасник російсько-української війни, Герой України (2025, посмертно).

Життєпис

Народився 16 вересня 1991 року в селищі Ромодан Миргородського району Полтавської області. 2009 року закінчив військовий ліцей у місті Кременчук, потім навчався в Національній академії Сухопутних військ. У складі 25-ї повітряно-десантної бригади брав участь у боях за Амбросіївку, Нижні Кринки, Зайцеве, Авдіївку, Дебальцеве, Савур-Могилу. З 2018 року — військовослужбовець ЦСО «А» СБУ^[1]. Під час повномасштабного російського вторгнення брав участь у боях на Харківщині, Донеччині та Херсонщині. Загинув 8 січня 2024 року на Херсонщині^[2]. Похований на Алеї Героїв у Миргороді, поруч із молодшим братом — Городніченком Віктором Анатолійовичем, старшим солдатом, що загинув 2021 року на Донеччині^[3].

Нагороди

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (22 червня 2025, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[4].
Орден «За мужність» III ступеня (19 листопада 2020) — за особисту мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня Десантно-штурмових військ Збройних Сил України^[5].
Відзнака Міністерства оборони України «Знак Пошани»^[6].
Медаль «Захисник Вітчизни».
Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «За досягнення у військовій службі» другого ступеня^[7].
Почесний нагрудний знак командувача Сухопутних військ «За відмінну службу в аеромобільних військах Сухопутних військ ЗСУ»^[8].
Відзнака командира Десантно-штурмових військ Збройних сил України^[9].
Медаль «10 років сумлінної служби»^[10].