Гоцуленко Володимир Миколайович

Гоцуленко Володимир Миколайович
Гоцуленко Володимир Миколайович
Народився	13 липня 1943 ; Москва, СРСР
Помер	23 березня 2015 (71 рік) ; Київ, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	поет, сценарист, журналіст
Alma mater	Київський технологічний інститут харчової промисловості (1971)
Заклад	Вечерняя Одесса, Барвінок, Ранок, Молодь і Московский комсомолец
Членство	Національна спілка журналістів України і Спілка радянських письменників України
Партія	КПРС
Нагороди	; Премія імені Миколи Ушакова
	Сайт: gotsulenko.com.ua
	Гоцуленко Володимир Миколайович у Вікісховищі

Володи́мир Микола́йович Гоцу́ленко (13 липня 1943, Москва — 23 березня 2015, Київ) — український російськомовний поет, журналіст, сценарист; член Спілки журналістів України з 1972 року та Спілки радянських письменників України з 1976 року^[1]. Лауреат Одеської обласної премії імені Едуарда Багрицького за 1978 рік, Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського за 1986 рік^[a]^[3] та Премії імені Миколи Ушакова за 2003 рік^[4].

Біографія

Народився 13 липня 1943 року в місті Москві (нині Російська Федерація) у сім'ї військовослужбовця^[5]. 1971 року закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості. Член КПРС з 1974 року^[2].

Працював у періодичних виданнях Одеси: у 1970-х був редактором «Комсомольської іскри», потім став відповідальним секретарем «Вечірньої Одеси»^[6]. У Києві обіймав посади: у 1979—1982 роках — відповідального секретаря журналу «Барвінок»; у 1982—1984 роках — головного редактора журналу «Ранок»; у 1984–94 роках головного редактора видавництва «Молодь»; у 1994—1996 роках — завідувача українського відділення Інформаційного телеграфного агентства Росії; з 1996 року — генерального продюсера видавничого центру ЗАТ «Діорама»^[1]; з 1998 року — генерального продюсера газети «Московский комсомолец» в Україні^[5]. Останні роки був шеф-редактором тижневика «Таємниці минулого»^[6].

Помер у Києві 23 березня 2015 року.

Творчість

Писав на пушкінську тему, про молодь, інтимну лірику^[2]. Автор поетичних збірок:

«Музыка дождей» (Київ, 1972);
«Время трав» (Одеса, 1974);
«Ромашковая улица» (Одеса, 1978);
«Взгляд» (Київ, 1981);
«Однажды» (Київ, «Радянський письменник», 1985);
«Дорога к Пушкину» (Київ, «Молодь», 1987; Москва, «Молодая гвардия», 1989);
«Талисман» (Москва, 1987);
«Стихи» (Київ, «Дніпро» 1989);
«Знак Нострадамуса» (Москва, «Южная инициатива», 1993);
«Снег цвета боли» (Київ, 2003).

У Москві у 1988 році вийшли платівка «Дорога до Пушкіна» у виконанні Миколи Караченцова та у 1994 році компакт-диск «Передчуття любові» із романсами поета^[1]. Його вірші перекладали українською, білоруською, болгарською, угорською, китайською, сербською, словацькою, французькою та чеською мовами^[6].

Автор сценаріїв:

художнього музичного телефільму про Олександра Пушкіна «Романс о Поэте», знятого телерадіокомпанією «Останкіно» у 1993 році^[1];
вистави-мюзикла «Колесо фортуни», поставленого режисером В. Булатовою у 1993 році Кримським українським музичним театром^[1].