У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Грабовський.
Грабовський Сергій Ігорович |
---|
Народився | 1 січня 1957(1957-01-01) (68 років) або 1957[1]  Чернівці, Українська РСР, СРСР  |
---|
Діяльність | журналіст, аналітик, публіцист, історик, редактор, політик  |
---|
Галузь | політичний аналізd[1], журналістика[1], історія[1], публіцистика[1] і редагування[1]  |
---|
Alma mater | філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка  |
---|
Знання мов | українська[1]  |
---|
|
Сергій Ігорович Грабовський ( 1 січня 1957, м. Чернівці) — український політичний аналітик, публіцист, журналіст, колумніст, політолог, редактор часопису «Генеза», науковий редактор тижневика «Рейтинґ», історик[2], член Координаційної Ради Асоціації українських письменників, кандидат філософських наук (1995)[3]. Автор понад 10 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг.
Життєпис
У 1984 році закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Працював співробітником Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України.
У журналістиці — з 1986 року. Працював журналістом у «Молоді України», «Зеленому Світі», «Часі-Time», редактором відділу політики Радіо «Свобода», заступником головного редактора журналу «Сучасність». Мешкає у Києві.
Публікується на сайтах «Українська правда», чернівецької газети «Час», часописах «Ї», «Сучасність: політика, історія, література, наука, мистецтво, суспільне життя», «Народний депутат», «Філософська думка: український науково-теоретичний часопис», «Урок української», «Універсум: журнал політології. футурології, економіки, науки та культури», газеті «День».
Друкувався в багатьох виданнях України, (також у Росії, Польщі, Німеччині, США).
Доробок
Книги
- Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. — К.: Генеза, 1995. — 608 с.
- XX століття та українська людина. Виклики і відповіді. — К.: Стилос, 2000. — 228 с.
- Що принесла Україні Переяславська рада? — Київ: STYLOS, 2003. — 64 с. — ISBN 966-8009-32-0.
- Генії проти ідіотів: Алгоритми української історії. — Київ: Стилос, 2008. — 349 с.
- Критика бездарного розуму. — Лисенко М. М., Ніжин, 2009. — 366 с. — ISBN 978-966-2213-19-5.
- Українці по три боки фронту. Нація і зброя [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — Видавець ПП Лисенко М. М., Ніжин, 2010. — 373 с. ISBN 9662213430, 9789662213430.
- Філософія і фантастика. Фантастика як філософія. — Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2017. — 56 с. — ISBN 978-617-640-356-2.
Аналітика
- «Інформаційна війна»: чи існує загроза капітуляції? [Архівовано 11 березня 2015 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 11 березня 2015, Київ; mirror [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Сергій Грабовський [Архівовано 12 лютого 2015 у Wayback Machine.], author. Газета «День»
- Про глухоту влади та великого бізнесу [Архівовано 27 лютого 2015 у Wayback Machine.]. Чому у нас політики можуть спокійно констатувати: багаті під час війни та кризи стануть ще багатшими, а бідні — ще біднішими… // «День», № 33 (2015) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], 26 лютого 2015.
- Деколонізація [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] Або Про виклики минулого сьогоднішній Україні // «День», №33 (2015) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], 26 лютого 2015.
У 1920 році щойно створена Українська комуністична партія стала першою політичною силою, яка у своїх програмних документах прямо визначала Україну як економічно експлуатовану російську колонію.
- Президент, який зламав «хребет» Йосифу Сталіну [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Уроки для сьогодення // 26 лютого, 2015.
- Зміни до Конституції: хто, як і навіщо [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // 25 лютого, 2015.
- Солженицин проти Солженицина [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.], або «Дух Мюнхена» і путінізм // «День». — 2015. — 20 лютого.
- Росія і Донбас: політика «доконаних фактів» [Архівовано 18 листопада 2015 у Wayback Machine.] // «День». — 2015. — 15 листопада.
Нагороди
Лауреат премії імені Джеймса Мейса 2011 року[4].
Див. також
Політологічний центр «Генеза»
Примітки
Посилання