Народився 25 серпня (6 вересня) 1863 року в місті Кирилов Новгородської губернії (нині Вологодської області). Отримав ступінь бакалавра в Петербурзькому університеті в 1885, а потім магістра в 1889, захистив його під керівництвом Пафнутія Чебишова. Під час навчання в університеті був активним членом гуртка студентів фізиків-математиків і публікував свої праці в «Записках фізико-математичного товариства студентів Санкт-Петербурзького університету». У 1890 почав викладати математику в інституті інженерів шляхів сполучення, а в 1892 у вищій жіночій школі. В 1896 захистив дисертацію на звання доктора математики. В 1897–1899 професор Харківського університету, а з 1899 і до самої смерті — Київського.
12 вересня 1921 року на вшанування Дмитра Граве РНК УСРР прийняла постанову «Про соціальне забезпечення заслужених працівників науки», серед інших достойників, Граве дозволено видання за державний кошт наукових праць; звільнено від сплати державних податків; заборонено реквізиції та ущільнення помешкання, яке він займав; матеріально забезпечено, а у випадку смерті — членів родини поза категоріальною довічною ставкою заробітку.[7]
Основні праці з алгебри, прикладної математики, механіки, кібернетики, астрономії. У дитинстві мріяв стати токарем.
Праці
О поверхностях minima («Записки физико-математического общества студентов Санкт-Петербургского университета» (т. I, 1884 — 85; т. II, 1885; т. III, 1886—1887)).
О частных дифференциальных уравнениях первого порядка. — Санкт-Петербург, 1889.
Об основных задачах математической теории построения географических карт. — Санкт-Петербург, 1896.
Теория групп. — Киев, 1908.
Элементарный курс теории чисел. — Киев, 1909.
Арифметическая теорию алгебраических величин. — Киев, 1910.
Элементы высшей алгебры. — К, 1914. — 698 с.
Краткий курс математического анализа. — К, 1924. — 368 с.
Аналітична геометрія. — Харків; Київ: Держ. науково-технічне вид-во України, 1933. — 308 с.
Трактат з алгебраїчного аналізу: У 2 т. — К., 1938.
Вибрані праці. — К.: Наук. думка, 1971. — 356 с.
Робота в Київському університеті // З іменем Святого Володимира: Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників: У 2 кн. — К.: Заповіт, 1994. — Кн. 1. — C. 359—360.
↑Боротканич Н. П. Висвітлення освоєння космічного простору в музеях України / Н. П. Боротканич // Питання історії науки і техніки. — 2010. — № 4. — С. 60-69
Джерела та література
Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ, 2017. — C. 120. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]