Грандковський Микола Карлович

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (травень 2024)

Микола Карлович Грандковський
Николай Карлович Грандковский |Премії=
При народженні	Николай Карлович Грандковский
Народження	11 (23) лютого 1864  Саратов, Саратовська губернія, Російська імперія
Смерть	5 (18) травня 1907 (43 роки)
	Пенза, Пензенська губернія, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Жанр	жанрове малярство
Навчання	Московське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Роботи в колекції	Ульяновський обласний художній музей і Іркутський обласний художній музей
Нагороди	медалі Императорской Академии художеств: дві Малі срібні (1885, 1886); дві Великі срібні (1888).
Грандковський Микола Карлович у Вікісховищі

Мико́ла Ка́рлович Грандко́вський (рос. Никола́й Ка́рлович Грандко́вский; нар. 11 [23] лютого 1864, Саратов — пом. 5 [18] травня 1907, Пенза) — російський жанровий маляр, поляк за походженням, з волинського шляхетського роду Гронтковських. Педагог, експонент Товариства пересувних художніх виставок.

Народився в Саратові. Син колежського секретаря Карла Михайловича Грондковського (нар.1831 — †17 липня 1883, Саратов^[1]) та Катерини Павлівни Ільїної (1835 — 1873). Початкову художню освіту здобув у саратівських художників Д. Н. Россова та М. І. Доливо-Добровольского, за рекомендацією яких в 1880 році вступив до Московського училища живопису, скульптури та зодчества. Навчався за кошти рідного міста. За час навчання отримав дві Малі і дві Великі срібні медалі Імператорської Академії мистецтв «За успіх у малюванні».

Після закінчення училища в 1889 році жив в Москві. З 1891 року — експонент Товариства пересувних художніх виставок, з 1892 — член Московського товариства любителів мистецтв. У 1894 році нагороджений першою премією Московського товариства любителів мистецтв за «Портрет письменника Н. Н. Златовратського», в 1895 другою премією за картину «Купатися».

На запрошення Костянтина Савицького, котрий очолив новостворену побудовану Пензенську картинну галерею і Пензенське художнє училище імені К. А. Савицького, Микола Грандковський в 1897 році покидає Москву і переїжджає до Пензи, де в числі інших московських художників Костянтина Клодта, Петра Коровіна і Миколи Жукова, стає викладачем училища і Пензенської духовної семінарії^[2].

М. К. Грандковський був одружений (29 вересня 1896) з Вірою Павлівною Мещанюк, телеграфісткою 3 розряду Московської центральної телеграфної станції. До шлюбу з Грандковським Віра Павлівна мала 3х позашлюбних дітей, всім їм Микола Карлович дав своє прізвище: Софія^[3], Ольга^[3], Микола^[4]. У шлюбі народилася донька Таісія.

Помер маляр від тифу. У 1907 році в Пензі відбулася персональна посмертна виставка творів Миколи Грандковського.

В період 1913—1914 рр. вдова проживала із дітьми в Притулку для вдів і сиріт російських художників імені П. М. Третьякова (м. Москва, Лаврушинський пров., 3/8)^[5].

• 
  «Портрет Миколи Миколайовича Златовратського», (1894), холст, масло — Вольський краєзнавчий музей
• 
  «Возы с сеном», (1899), полотно, олія — Донецький обласний художній музей
• 
  «Портрет Костянтина Аполлоновича Савицького», (1902), полотно, олія — Державна Третьяковська галерея
• 
  «На базаре», (раніше 1907), полотно, олія — Ульянівський обласний художній музей
• 
  «Портрет старика», (раніше 1907), полотно, олія — Іркутський обласний художній музей ім. В. П. Сукачова
• 
  «Диковинка», (раніше 1907), полотно, олія — приватне зібрання.

• Картины Грандковского на аукционах Sotheby's и Christie's (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 25 жовтня 2013.