Грацький університетГрацький університет імені Карла і Франца (нім. Karl-Franzens-Universität Graz) — другий за величиною університет в Австрії, розташований у місті Грац. ІсторіяГрацький університет був заснований 1585 року ерцгерцогом Карлом II. Більшу частину свого існування контролювався католицькою церквою й був зачинений 1782 року імператором Йосифом II, який намагався отримати контроль над освітніми закладами. Йосиф II перетворив його на ліцей для підготовки прислуги й медичного персоналу. У 1827 році Франц II відновив статус університету, що відбилось у його повній назві. Людвіг Больцман двічі був професором у Грацькому університеті (1869—1873, 1876—1890), розроблюючи свою статистичну теорію. Нобелівський лауреат Отто Леві викладав в університеті з 1909 по 1938 роки. Нобелівський лауреат 1936 року Віктор Франц Гесс закінчив Грацький університет й викладав у ньому (1920—1931, 1937—1938). Нетривалий час у 1936 році ректором університету був Ервін Шредінгер. Спільно з Технічним університетом Граца університет бере участь у коопераційному проєкті NAWI Грац, в рамках якого значна частина факультету природознавства та відповідні споріднені підрозділи Технічного університету проводять спільні дослідження та навчання. У зимовий семестр 2006—2007 стартували спільні програми навчання в галузі хімії, молекулярної біології й ґрунтознавства. Розробляються спільні навчальні програми з математики й фізики. Університет входить до асоціації університетів Європи Утрехтська мережа. Відомі професори
Факультети
Інститут славістикиПри університеті діє інститут славістики, що займається зокрема і студіями з української тематики. Бібліотека інституту славістики є однією з найстаріших і найбагатших славістичних бібліотек Австрії. Вона була заснована в 1871 році й нараховує у фондах понад 30 000 томів. Університетська бібліотекаГрацький університет має одну з найбільших наукових бібліотек Австрії з фондами, що становлять понад 4 млн одиниць зберігання. У бібліотеці зберігаються чимало рідкісних видань та рукописів. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia