Гребеники (пам'ятка природи)

Гребеники
(пам'ятка природи)
	46°54′05″ пн. ш. 29°48′07″ сх. д. / 46.901291° пн. ш. 29.801867° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Україна; Одеська область,; Роздільнянський район,; поблизу с. Гребеники
Площа	0,3 га
Засновано	1972 р.
	Гребеники (пам'ятка природи) (Одеська область)
	Гребеники у Вікісховищі

Гребе́ники — геологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Розташована в межах Роздільнянського району Одеської області, в околицях села Гребеники.

Площа 0,3 га. Територія заповідана у 1972 р.

Пам'яткою природи є оголені в яру залишки нижньомеотичної гіпаріонової фауни^[1]. Під час будівництва дамби в околицях села Гребеники були виявлені викопні залишки рослин і тварин. Експонати зберігаються в палеонтологічному музеї Одеси та музеях інших міст України та суміжних країн.^[2]^[3]^[4]^[5]

В даний час на території відсутні знаки з інформацією про охоронний статус пам'ятки природи.

Охорона природи

З околиць села Гребеники в середині тридцятих років XX століття була вперше відмічена та описана для науки рідкісна, ендемічна для Західного Причорномор'я рослина — пізньоцвіт Фоміна (Colchicum fominii). На жаль, немає сучасних підтвержденнь щодо існування цього виду в околицях села Гребеники. Пізньоцвіт Фоміна занесений до Червоної книги України та включений до додатку Бернської конвенції.^[6] ^[7]

Галерея

Дамба та водойма біля неї
Геологічна пам'ятка природи біля с. Гребеники
Краєвид в околицях с. Гребеники біля геологічної пам'ятки природи
Водойма, утверена в результаті будівництва дамби
Водойма біля дамби

Примітки

↑ Реестр территорий и объектов природно-заповедного фонда Одесской области. — Одеса, 1988. — 39 с.
↑ Сокровища одесских палеонтологов: верблюды из катакомб, хищная лилия и морские динозавры. http://dumskaya.net/news/paleontologicheskij-muzej-fotoreportag-029158/ [Архівовано 4 вересня 2016 у Wayback Machine.]
↑ Пименова Н. В. 1936. Мэотическая флора села Гребенники. Геол. журн. АН УРСР. т. III, вип. 3-4.
↑ Борисяк А. А. Русские охотники за ископаемыми // Штернберг Ч. Жизнь охотника за ископаемыми. М.–Л. Главная редакция научно-популярной и юношеской литературы, 1936. — С. 248—313.
↑ Короткевич Е. Л. История формирования гиппарионовой фауны Восточной Европы / Елена Леонидовна Короткевич . — Київ: Наукова думка, 1988 . — 164 с.
↑ Дятлов С.Е. Новые местонахождения безвременника Фомина на территории Одесской области. - В кн.: Мат. науч. конф. молодых ученых Одесского университета. Сер. биол. - Одесса. - 1985. - С. 142-143.
↑ Крицька Л.І., Дятлов С.Є. Пізньоцвіт Фоміна (Colchicum fominii Bordz.) // Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я.П. Дідуха. — Київ: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 78. — ISBN 978-966-97059-1-4.