Гребініченко Григорій Іванович

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Цю статтю написано переважно за джерелами, які тісно пов'язані з предметом статті. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. Будь ласка, допоможіть, додавши надійні, незалежні авторитетні джерела та змінивши на їхній основі цю статтю. (листопад 2021) Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (квітень 2021)

Григорій Іванович Гребініченко
Основна інформація
Дата народження	26 січня 1942(1942-01-26) (83 роки)
Місце народження	Гута, Дмитренківська сільська рада, Богуславський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Професії	співак
Нагороди	За досягнення в розвитку культури і мистецтва
grebinichenko.at.ua

Григорій Іванович Гребініченко (нар. 26 січня 1942, с. Гута, Обухівський район, Київська область) — український співак (тенор), Заслужений працівник культури України.

Гребініченко Григорій Іванович народився 26 січня 1942 року в с. Гута Богуславського району Київської області.

Батько, Іван Іванович Гребініченко, загинув у Другій світовій війні у боях в Румунії, коли Григорію було два роки. Григорій був солістом шкільного хору. Старші класи закінчував в школі-інтернаті в селі Чорноголова на Закарпатті (1959).

Після школи закінчив курси кранівників, працював на будівництвах Києва. З вересня 1961 року і до виходу на пенсію у 2002 працював в управлінні механізації орендно-акціонерної фірми «Київінвест» Київміськбуду.

За сумлінну працю неодноразово нагороджувався медалями, почесними знаками, почесними грамотами Київміськбуду та районної і міської рад,дипломом «Кращий машиніст крану»^[1].

Станом на 2021 — ветеран праці, наставник молоді^{[джерело?]}.

Помер 12 грудня 2022 року і похований в с. Липівка на Київщині.

Дружина Катерина Михайлівна, мають двох синів — Олександр і Сергій, онуків, правнуків^[1].

Григорій Гребінченко співав під керівництвом народної артистки України Любимової Віри Михайлівни, заслужених діячів мистецтв Г. В. Куляби, В. Р. Лисенка, заслужених артистів України С. О. Кропиви, О. О. Чулюка-Заграя, заслуженого працівника культури України Андрійчук Петро Олександрович. Удосконалював свою вокальну майстерність також у студії Палацу культури фірми «Київінвест», під керуванням Валентини Дмитрівни Рождественської. Співпрацює з творчими колективами Центру технічної та художньої творчості «Печерськ» м. Києва.

Виступав у кращих залах Києва й інших міст і сіл України, в країнах Балтії, Молдові, Росії, Японії, Франції, Італії, Мальті, Туреччині, В'єтнамі, Болгарії, Румунії, Греції (в Акрополі). Багато разів співак виїжджав з концертами до ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Також виступає у рідному селі Гута, селах Медвин Білоцерківського району, де навчався в школі та Липівка Бучанського району на Київщині, де мешкає нині.

Учасник Всеукраїнського телемарафону «Пісня об'єднує нас» 1 квітня 2012 року.

• 1982 — Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»
• 1989 — лауреат ІІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості, переможець республіканського конкурсу вокалістів, присвяченого 175-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка^[1]
• 2000 — І місце і звання Лауреата на Міжнародному пісенному фестивалі імені М.Машкіна в Закарпатті^[1]
• 2002 — Почесна відзнака Міністерства культури За досягнення в розвитку культури і мистецтва
• 2002 — Удостоєний почесного звання «Заслужений працівник культури України»^[1]
• 2012 — Лауреат Міжнародної премії за доброчинність Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата».
• 2019 — Нагрудний знак «Знак Пошани» (Київ)

• Горнусь до тебе, рідний краю. МА «Саме так». 2007
• О, Боже, путь щасливу дай! МА «Саме так». 2012

•  Ця стаття містить текст з джерела, що оприлюднено на умовах ліцензії CC BY 4.0: Григорій Гребініченко , Микола Рудаков . pisni.org.ua
• «ФАХ БУДІВЕЛЬНИКА І ЗВАННЯ ЗАСЛУЖЕНОГО ПРАЦІВНИКА КУЛЬТУРИ ПОЄДНАВ ГРИГОРІЙ ГРЕБІНЧЕНКО» // Микола Рудаков
• Указ Президента України "Про присвоєння почесного звання «Заслужений працівник культури України» від 4 лютого 2002 року № 97/2002
• Андрійчук Петро З піснею у серці / Про соліста хору «Дарничанка» Григорія Гребініченка // Робітнича трибуна. — 1992. — 10 березня. — С. 1.
• Денисова Оксана Два хори-ювіляри привітали свого соліста Григорія Гребініченка // Хрещатик. — 2002. — 1 лютого. — С. 3.
• Рудаков Микола Пісня — його життя // Хата. — № 9(40). — 1998. — травень. — С. 6.
• Рудаков Микола Пісня — його життя // Вісті Богуславщини. — 1997. — 18 червня.
• Рудаков Микола З піснею в житті // Вечірній Київ. — 1997. — 12 серпня.
• Рудаков Микола Коли душа співає…/Його чарівний тенор звучав у Акрополі // Профспілкові вісті. — 2001. — 9 березня.
• Рудаков Микола Щиро поздоровляємо з 60-річним ювілеєм! // Хата. — № 1(73). — 2002. — січень. — С. 4.
• Соколова С. Він себе вибудував // Культура і життя. — № 5. — 2012. — 3 лютого. — С. 11.
• Угнівенко Л. Не мислить свого життя без пісні // Вісті Богуславщини. — 2013. — 26 січня. — С. 1, 3.

• Канал Григорія Гребініченка на YouTube [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Григорій Гребініченко — персональний сайт [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]