Гречанінов Вадим Олександрович

Гречанінов Вадим Олександрович
Гречанінов Вадим Олександрович
Народження	25 квітня 1934; Вінниця, Українська СРР, СРСР
Смерть	21 листопада 2021 (87 років); Київ
Країна	СРСР→ Україна
Вид збройних сил	ВПС, ППО
Член	Аерокосмічна академія України
Звання	генерал-майор у відставці

Вади́м Олекса́ндрович Гречані́нов (нар. 25 квітня 1934(19340425) - пом. 21 листопада 2021, Київ^[1]) — генерал-майор у відставці, доктор військових наук, академік, почесний президент Атлантичної Ради України, голова наглядової ради Інституту міжнародних досліджень і оборонної політики. У минулому помічник Президента України з військових питань, начальник Центру оперативно-стратегічних досліджень Міністерства оборони України.

Життєпис

Гречанінов В. А. народився 25 квітня 1934 року в Україні, в місті Вінниця.

1952 — закінчив середню школу та вступив до Харківського військового авіаційного училища льотчиків ім. С. І. Грицевця, яке закінчив у 1955 році.
1956—1960 — Харківське військове авіаційне училище льотчиків, штурман-інструктор.
1961—1963 — старший штурман командного пункту Туркестанського військового округу.
1963—1968 — вступив і закінчив Військову командну академію ППО, м. Твер (м. Калінін).
1968—1970 — начальник штабу винищувального авіаційного полку Ленінградського військового округу (північна Карелія).
1971—1973 — начальник штабу дивізії ППО Ленінградського військового округу (Архангельська область).
1973—1975 — навчання в Академії Генерального штабу СРСР (м. Москва).
1975—1977 — начальник штабу корпусу ППО Білоруського військового округу (м. Барановичі).
1977—1979 — начальник штабу окремої армії ППО Білоруського військового округу (м. Мінськ).
1980—1991 — начальник кафедри оперативного мистецтва і тактики Військової Інженерної Академії ППО (м. Харків).
1983 — отримав науковий ступінь кандидата військових наук.
1985 — присвоєно науковий ступінь доцента.
1991 — у вересні був запрошений Верховною Радою України до Києва для роботи зі створення Міністерства оборони України.
1991—1992 — начальник центру оперативно-стратегічних досліджень Міністерства оборони України. Робота над дисертацією на здобуття наукового ступеня доктора військових наук.
1992—1993 — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України, заступник голови Національного комітету з роззброєння при Міністерстві закордонних справ України.
1992 — дійсний член Академії інженерних наук України.
1993—1994 — помічник Міністра оборони України з військової політики. Стає дійсним членом аерокосмічної Академії України.
1994 — з листопада помічник Президента України з військових питань.
1995 — бере участь у створенні Генеральної військової інспекції при Президентові України^[2], обирається президентом Атлантичної Ради України.
1996 — звільнений 20 травня у відставку за віком у званні генерал-майор, призначається керівником групи військових експертів Українського центру економічних і політичних досліджень.