Григорій Іванович Кологривий
Григорій Іванович Кологривий (*перша чв. 18 ст. Глухів[1]— †після 1781) — військовий та політичний діяч, прихильник автономії Гетьманщини. ЖиттєписСин значкового товариша Ніжинського полку Івана Івановича Кологривого. ![]() Його дід, Іван Миронович Кологривий, народження року 1654-го, був осавулом Глухівської сотні Ніжинського полку. 13.2.1716 року Гетьман Іван Скоропадський, надав йому до його невеликого маєтку ще «шість дворів» від с. Пустогорода, з яких разом утворився хутір Миронівка, що до 1736 року рахувався за Іваном Кологривим, батьком Григорія. 11 березня 1728 року дід Григорія помер у власному дворі у Москві, на Китайгороді[2]. Навчався в Києві (можливо у Чернігові). Службу розпочав хорунжим Генеральної артилерії. З канцеляриста піднявся до сотенного писаря й отамана Глухівської сотні та в 1749 році посів уряд осавула ґенеральної артилерії[3][4]. 3 1750 року потрапив під слідство за висловлювання проти перебування військ Російської імперії у Гетьманщині. За часів гетьмана Кирила Розумовського став осавулом Генеральної артилерії (від 1759 року). 1768 року був відряджений президентом Малоросійської колегії Петром Рум'янцевим до Запорозької Січі втихомирити бунт сіроми, для чого використав як гамівний захід промову історично-політичного змісту на теми українського минулого, яка розглядається[5] як пам'ятка тогочасного історичного мислення. Був ктитором Михайлівської церкви в Глухові[6][7]. Примітки
Джерела та література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia