Гризлов Борис В'ячеславович

Борис В'ячеславович Гризлов
рос. Борис Вячеславович Грызлов
Надзвичайний і Повноважний Посол РФ в Білорусі
Нині на посаді
На посаді з	14 січня 2022
Президент	Володимир Путін
Прем'єр-міністр	Михайло Мішустін
Повноважний представник президента РФ в контактній групі в Україні
26 грудня 2015 — 14 січня 2022
Президент	Володимир Путін
Прем'єр-міністр	Дмитро Медведєв Михайло Мішустін
Попередник	посада заснована
Голова Вищої ради партії Єдина Росія
Нині на посаді
На посаді з	20 листопада 2002
Попередник	Олександр Беспалов
Голова Державної думи Федеральних зборів РФ
29 грудня 2003 — 14 грудня 2011
Президент	Володимир Путін Дмитро Медведєв
Попередник	Геннадій Селезньов
Наступник	Сергій Наришкін
Міністр Внутрішніх Справ РФ
28 березня 2001 — 24 грудня 2003
Президент	Володимир Путін
Прем'єр-міністр	Михайло Касьянов
Попередник	Володимир Рушайло
Наступник	Рашид Нургалієв
Голова партії Єдина Росія
27 листопада 2004 — 7 травня 2008
Попередник	співголови партії
Наступник	Володимир Путін
Народився	15 грудня 1950(1950-12-15) (74 роки) м. Владивосток, Приморський край, РРФСР
Відомий як	політик, депутат Державної Думи РФ
Громадянство	Росія
Національність	росіянин
Освіта	ЛЭИС їм. Бонч-Бруєвича
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет телекомунікацій імені проф. М. А. Бонч-Бруєвичаd
Політична партія	Єдина Росія
Батько	В'ячеслав Гризлов
У шлюбі з	Ада Вікторівна
Діти	Дмитро, Євгенія
Професія	політик, радіоінженер
Релігія	православ'я
Нагороди
Підпис
gryzlov.ru
Медіафайли у Вікісховищі

Бори́с В'ячесла́вович Гризло́в (нар. 15 грудня 1950, Владивосток, Приморський край, РРФСР) — російський державний і політичний діяч. Голова Вищої ради партії «Єдина Росія» з 2002 року. В минулому — міністр внутрішніх справ РФ (2001—2003). Голова Державної думи РФ четвертого і п'ятого скликань (2003—2011). Постійний член Ради безпеки РФ (грудень 2011  — квітень 2016). Посол Росії в Республіці Білорусь (з 14 січня 2022).

Батько — В'ячеслав Гризлов. Під час Другої Світової війни був військовим льотчиком на Далекому Сході, пізніше працював у системі Міноборони. Мати — вчителька.

Народився 15 грудня 1950 року у Владивостоці. Через чотири роки після народження Бориса його сім'я переїхала до Ленінграду, де той закінчив політехнічну школу № 211 із золотою медаллю. 1973 року — закінчив Ленінградський електротехнічний інститут зв'язку ім. М. А. Бонч-Бруєвича (ЛЕІЗ) за фахом «радіоінженер», диплом «Наземний передавач лінії зв'язку ШСЗ (штучний супутник Землі)». Член комсомолу, комісар будівельного загону.

У студентські роки знявся у фільмі «Земля Санникова», зіграв в одному з епізодів — сидів за столиком в кафе, де проходила зустріч головних героїв.

За розподілом потрапив до науково-виробничого об'єднання ім. Комінтерну, в НДІ радіобудови, де займався розробкою космічних систем зв'язку. 1977 року почав працювати в ленінградському виробничому об'єднанні «Електронприлад». 1985 року обраний до профспілкового комітету.

1996 —1999 — працював у сфері вищої освіти. За його ініціативою створено «Інститут прискореного навчання керівних працівників» і «Центральний інститут працівників міського господарства». Очолював навчально-методичний центр нових технологій навчання «Балтійського державного технічного університету ім. Устинова».

1998 — балотувався в Законодавчі збори Санкт-Петербурга, але не пройшов. З осені 1999 року керував штабом одного з кандидатів в губернатори Ленінградської області Віктора Зубкова. Цього ж року очолив виборчий штаб партії «Єдність» у Санкт-Петербурзі (на підтримку незалежних кандидатів). Очолив Міжрегіональний фонд ділової співпраці «Розвиток регіонів».

У грудні 1999 року вибраний депутатом Держдуми РФ за від «Єдності». 12 січня 2000 року обраний керівником фракції «Єдність» в Держдумі. З травня — представник Думи у зв'язках з країнами «великої сімки».

З 28 березня 2001 — міністр внутрішніх справ РФ. Прославився справою «перевертнів в погонах» — розслідуванням злочинів офіцерів міліції, що фабрикували справи і вимагали гроші. Словосполучення Гризлова «перевертні в погонах» стало крилатою фразою.

У листопаді 2002 року Вища рада «Єдиної Росії» обрала його на посаду голови партії.

24 грудня 2003 — подав заяву про відставку з посади голови МВС РФ у зв'язку з обранням 7 грудня депутатом Держдуми IV скликання. Очолив думську фракцію «Єдина Росія» і став Головою держдуми РФ. 24 грудня 2007 року обраний головою Державної думи V скликання.

Повноважний представник РФ в контактній групі із «врегулювання» Російсько-української війни з 26 грудня 2015 року до 2020 року.

11 січня 2016 — прибув до Києва як представник Росії у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання Російської збройної агресії на сході України.^[1] Олег Соскін розцінив це як антиконституційний переворот.^[2]

12 квітня 2016 року указом президента Росії Володимира Путіна Гризлова виключено зі складу Ради Безпеки РФ.^[3]

У грудні 2016 року обраний головою ради директорів корпорації «Тактичне ракетне озброєння».

20 березня 2017 року очолив опікунську раду Експертного інституту соціальних досліджень.^[4]

14 січня 2022 року призначений надзвичайним та повноважним послом Російської Федерації в Білорусі.

• Батько — Вячеслав Гризлов. Під час Другої світової війни був військовим льотчиком на Дальньому Сході, пізніше працював в Міністерстві оборони СРСР.
• мати — вчителька.
• дружина — Ада Вікторівна. Закінчила ЛЕІЗ. Проректор «Інституту прискореного навчання керівних працівників» в Санкт-Петербурзі.
• син — Дмитро, 1979 року народження.
• дочка Євгенія, 1980 року народження.

Кандидат політичних наук. Захоплюється спортом, має спортивні розряди з шахів, стрільби, тенісу.

Офіційно задекларований дохід Бориса Гризлова за 2009 рік становив 16 млн рублів.^[5]

• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» I ступеня (15 грудня 2020 р.) — за видатні заслуги у зміцненні російської державності та реалізації зовнішньополітичного курсу Російської Федерації, значний внесок у розвиток оборонно-промислового комплексу країни та багаторічну сумлінну роботу.^[6]
• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» ІІ ступеня (15 грудня 2005 р.) — за видатний внесок у зміцнення російської державності, розвиток парламентаризму та багаторічну сумлінну роботу.^[7]
• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» III ступеня (21 травня 2008 р.) — за заслуги у законотворчій діяльності, зміцненні та розвитку російської державності.^[8]
• Орден Олександра Невського (15 грудня 2010) — за особливі особисті заслуги перед Батьківщиною у справі державного будівництва та зміцнення міжнародного авторитету Росії.^[9]
• Орден Пошани (20 грудня 2000) — за активну законотворчу та громадську діяльність.^[10]
• Орден «Достик» І ступеня (Казахстан).
• Орден Пошани (Придністров'я, 5 вересня 2006) — за особистий внесок у розвиток та зміцнення дружби та співпраці між Російською Федерацією та Придністровською Молдавською Республікою, активну діяльність у галузі захисту прав та інтересів співвітчизників та у зв'язку з 16-ми роковинами з дня утворення Придністровської Молдавської Республіки.^[11]
• Подяка Президента Російської Федерації (28 грудня 2006) — за заслуги в підготовці та проведенні зустрічі глав держав та урядів країн — членів «Групи восьми» у місті Санкт-Петербурзі.^[12]
• Почесна грамота Уряду Російської Федерації (15 грудня 2005) — за заслуги перед державою та багаторічну сумлінну працю.^[13]
• Медаль Столипіна П. А. II ступеня (15 грудня 2011 р.) — за заслуги у зміцненні російської державності, розвитку парламентаризму та багаторічну сумлінну роботу.^[14]
• Звання «Почесний громадянин міста Владивостока» (29 червня 2006 року).^[15]
• Почесний доктор Російсько-Таджицького (Слов'янського) університету.
• Кандидат політичних наук.

22 листопада 2024 року позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення згідно Указу Президента^[16].

• Офіційний сайт Бориса Гризлова [Архівовано 2 лютого 2002 у Wayback Machine.](рос.)
• Борис Гризлов в Лентапедії [Архівовано 25 вересня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
• Нова Політика — Борис Гризлов: штрихи до політичного портрету(рос.)