Гримчак Юрій Миколайович

Народний депутат України
	6-го скликання

Юрій Миколайович Гримчак
Юрій Миколайович Гримчак
	Юрій Гримчак у 2012
Народився	30 жовтня 1965 (59 років); Донецьк
Громадянство	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	НАДУ при Президентові України
Членство	Верховна Рада України VI скликання і Інтернаціональний Рух Донбасу
Посада	народний депутат України
Партія	Третя українська республіка (колишня Народна самооборона)
У шлюбі з	Юлія
Діти	Аліна, Світлана, Ірина, Артур
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Ю́рій Микола́йович Гримча́к (нар. 30 жовтня 1965, Донецьк) — український політик. Народний депутат України. Перший заступник голови партії «Народна самооборона». Міністр з питань надзвичайних ситуацій опозиційного уряду (з березня 2010). В минулому радник, згодом заступник міністра з тимчасово окупованих територій.

Життєпис

Освіта

1980–1984 — навчався у Донецькому політехнічному технікумі.
1984–1991 — у Макіївському інженерно-будівельному інституті.
1985–1987 — дворічна служба в армії.
1999–2002 — навчання у Дніпропетровській філії Української академії державного управління при Президенті України. Здобув кваліфікаційний (освітній) рівень магістра державного управління.

Трудова діяльність

1991–1993 — директор Центру науково-технічної творчості молоді Макіївського інженерно-будівельного інституту.
1993–1997 — директор ТОВ «Грисо» і ПМП «Гранд».

Політика

На початку 1990-х років був одним із лідерів Інтернаціонального руху Донбасу^[2].
1997–1998 — секретар Макіївського міського комітету Соціалістичної партії України.
1998–2001 — заступник голови Кіровської районної в Макіївці ради.
Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 54, Донецька область, висунутий СПУ. «За» 0.76 %, 11 місце з 14 претендентів, на час виборів: помічник-консультант народного депутата України, Макіївська міська рада, член СПУ.
2002–2005 — помічник-консультант народного депутата України Юрія Луценка.
Липень 2005 — серпень 2006 — заступник голови Донецької обласної адміністрації Вадима Чупруна.
Член СПУ (1994–2006), перший секретар Донецького обласного комітету СПУ (квітень 2004–2006). Депутат Донецької обласної ради (2006–2007).
З 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 — народний депутат України 6-го скликання від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 73 в списку. Голова підкомітету з питань депутатської етики Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.
14 травня 2010 був повідомлений про відкриття кримінальної справи щодо подій у сесійній залі Верховної Ради України 27 квітня 2010.
Під час подій Євромайдану в прямому ефірі 5 каналу зняв свою кандидатуру на 223 окрузі на користь Юрія Левченка^[3].
З 25 жовтня 2016 — радник міністра з тимчасово окупованих територій.
З 10 березня 2017 року — заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.

Кримінальне провадження

14 серпня 2019 року Гримчака було затримано за підозрою у вимаганні хабаря розміром 1,1 млн $. В його квартирі проведено обшук, справою займається спільна слідча група з представників НАБУ, СБУ і УСР ГПУ. Разом з Юрієм, за словами дружини Юлії Гримчак, було затримано його брата. МінВОТ заявили, що затримання Гримчака не стосується діяльності міністерства і посадових обов'язків на посаді заступника міністра^[4]. 16 серпня Чернігівський міський суд обрав запобіжний захід — утримування під вартою на 60 днів (до 15 жовтня) з можливістю застави в 6 млн гривень. Натомість Генпрокуратура вимагатиме змінити заставу на 12,5 млн грн^[5].

В жовтні підозру було перекваліфіковано на «зловживання впливом»^[6]. 13 листопада за клопотанням прокурора САП Юрію Гримчаку було продовжено термін арешту ще на два місяці. 20 грудня Ю. Гримчаку було зменшено розмір застави з 6 до 2 млн грн^[7]. Помічникові Гримчака також було продовжено термін утримання під вартою — до 30 днів та встановлено заставу близько 4 млн грн^[8]. 14 липня суд продовжив запобіжний захід Гримчаку та його помічникові щонайменше до 7 вересня^[9]. 3 вересня домашній арешт було продовжено, а на 8 вересня заплановано перше засідання за справою^[10]. 14 грудня Вищий антикорупційний суд скасував домашній арешт^[11] .

Судовий розгляд

23 лютого 2022 року Вищий антикорупційний суд України визнав підсудного винним у вимаганні $1,1 млн хабара та підбурюванні низки осіб до вчинення злочинів та засудив його до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна^[12].