Громадськість

Громадськість — організована сукупність фізичних та юридичних осіб приватного права, яка на добровільних засадах бере участь у процесі підготовки та прийняття органами публічної влади нормативно-правових актів, а також здійснює контроль за їх виконанням з метою захисту прав, свобод та законних інтересів^[1].

Відповідно до Словника української мови громадськість - це передова частина, передові кола суспільств^[2]. В Енциклопедичному словнику з державного управління, складеного науковцями Національної академії державного управління при Президентові України, поняття «консультації з громадськістю» визначається як організований органами публічної влади двосторонній обмін інформацією з громадськістю з метою вироблення соціально обґрунтованих державно-управлінських рішень з питань суспільно-економічного розвитку, задоволення соціальних потреб та інтересів широких верств населення^[3].

Зручність використання поняття «громадськість» обумовлено трьома наступними аргументами:

Поняття «громадськість» дозволяє досить точно ідентифікувати та позначити суб'єктів впливу на прийняття нормативно-правових актів за рахунок охоплення цим поняттям усього суб'єктного складу впливу на прийняття нормативно-правових актів, включаючи до нього як фізичних осіб, так і юридичних осіб приватного права.
Поняття «громадськість» є усталеною категорією у міжнародно-правових актах. Крім того, це поняття вже давно увійшло в український офіційний простір та досить широко використовується у вітчизняних правових актах, зокрема, й для позначення суб'єктів впливу на прийняття нормативно-правових актів;
Поняття «громадськість» є доволі лаконічним терміном, оскільки смислову конструкцію цієї категорії утворює лише одне поняття, на відміну від інших схожих категорій, які складаються з двох слів — «представники громадськості», «громадські організації», «громадські інституції», чи навіть трьох слів — «усі заінтересовані особи», «широкі верстви населення»^[4].

У Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. N 996 вказується, що консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів. Проведення консультацій з громадськістю має сприяти налагодженню системного діалогу органів виконавчої влади з громадськістю, підвищенню якості підготовки рішень з важливих питань державного і суспільного життя з урахуванням громадської думки, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень^[5].

Примітки

↑ Нестерович В.Ф. (2014). Вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів: проблеми конституційної теорії та практики: Монографія. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. с. 91 (736 с).
↑ Громадськість. Словник української мови. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
↑ Енциклопедичний словник з державного управління (2010). авт.- уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. К.: НАДУ. с. 820.
↑ Нестерович В.Ф. (2015). Конституційно-правові засади впливу громадськості на прийняття нормативно-правових актів: зарубіжний та український досвід: Автореф. дис. … доктора юрид. наук: 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. Київ: Національна академія внутрішніх справ. с. 6 (40 с).
↑ Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. N 996. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 12 червня 2022.