Грузевич-Нечай Михайло Григорович

Грузевич-Нечай Михайло Григорович
Народження	9 січня 1865(1865-01-09) Янопіль Маслівська волость Чигиринський повіт Київська губернія
Смерть	30 липня 1920(1920-07-30) (55 років) Омськ
Поховання	Омськ
Країна	Російська імперія  УНР  РРФСР
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	Інженерні війська
Освіта	Одеське реальне училище Св. Павла Одеське піхотне юнкерське училище Миколаївське інженерне училище
Звання	Генерал-майор
Командування	Севастопольська фортечна саперна рота 24-й саперний батальйон
Війни / битви	Російсько-японська війна, Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Нагороди

Миха́йло Григо́рович Грузе́вич-Неча́й (9 січня 1865, Янопіль, Маслівська волость , Чигиринський повіт, Київська губернія — 30 липня 1920, Омськ) — військовик, генерал-майор, жертва червоного терору.

Народився в православній дворянській сім'ї роду Нечаїв^[1].

Батько — Грузевич-Нечай Григорій Іванович^[1], з 30 листопада 1859 року власник села Янопіль^[2], член Військової Ради Одеського військового округу в 1875–1877 роках у чині надвірний радник^[3][4], у 1877–1880 роках — у чині колезький радник^[5][6][7], у 1880–1888 роках — у чині статський радник^{[8][9][10][11][12][13][14]}.

Брат Микола (нар. 14 вересня 1857, Янопіль, Маслівська волость , Чигиринський повіт, Київська губернія — пом. 15 жовтня 1933, Белград) — військовик, генерал-майор.

Вища^[15].

1882 року закінчив Одеське реальне училище Святого Павла^[16].

Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище^[16].

Закінчив Миколаївське інженерне училище^[16].

У службу вступив 31 серпня 1882 року^[16].

Скерований у званні підпоручик з вислугою з 12 серпня 1883 року до 12-го Саперного батальйону^[16].

Звання поручик отримує з вислугою з 12 серпня 1887 року^[16].

Звання штабс-капітан отримує з вислугою з 1 серпня 1895 року^[16].

Звання капітан отримує з вислугою з 1 серпня 1899 року^[16].

6 травня 1903 року як капітан Севастопольської фортечної саперної роти^[17].

4 квітня 1904 року як капітан Севастопольської фортечної саперної роти переводиться до 6-го саперного батальйону^[18].

19 травня 1905 року як капітан 6-го саперного батальйону за відзнаку в битвах з японцями отримує звання підполковник з вислугою з 25 вересня 1904 року^[19].

29 червня 1906 року як підполковник 6-го саперного батальйону призначається командиром Севастопольської фортечної саперної роти^[20].

2 липня 1911 року як командир Севастопольської фортечної саперної роти у званні підполковник отримує звання полковник^[21].

4 жовтня 1913 року як командир Севастопольської фортечної саперної роти у званні полковник призначається командиром 24-го саперного батальйону^[22].

1 січня 1917 року як командиру 24-го саперного батальйону у званні полковник за військові відзнаки надається звання генерал-майор^[23].

За час військової служби неодноразово відзначається у битвах, за що отримує державні нагороди.

Після Жовтневого перевороту 1917 року — в Гетьманській армії. Корпусний інженер 6-го корпусу (з 30 листопада 1918 року).

В білій армії Північного фронту (з 10 липня 1919 року; в резерві чинів Наказ № 267 від 19.07.1919). 14 серпня 1919 року вирушив до Сибіру (Наказ № 267 від 03.09.1919). Учасник Білого руху на сході Росії (з 18.08.1919). Після поразки армії адмірала Колчака залишився в Росії^[16].

• Грузевич-Нечай, Михаил Григорьевич. Устройство искусственных препятствий; Инструкция для преодоления искусственных препятствий : Извлеч. из Проекта наставления для инж. войск. — Київ : П. Плахов, 1907. — 16, креслень 21 с. (рос. дореф.)
• Грузевич-Нечай, Михаил Григорьевич. Устройство искусственных препятствий; Инструкция для преодоления искусственных препятствий : Извлеч. из Проекта наставления для инж. войск : (Для пехоты). — 2, випр. — Петроград : т-во В.А. Березовский, 1916. — 16, креслень 21 с. (рос. дореф.)
• Грузевич-Нечай, Михаил Григорьевич. Руководящие основания для укрепления позиций корпуса : (Для пехоты). — Петроград : В.А. Березовский, 1916. — 33, іл. 22 с. (рос. дореф.)

Працював діловодом Головного технічного підрозділу військового комісаріату в місті Іркутськ. Заарештований 5 квітня 1920 року. «За контрреволюційну діяльність» 28 липня 1920 року від Омської губернської ЧК отримав вирок: вища міра покарання. Розстріляний 30 липня 1920 року. Похований в Омську^[15]. Реабілітований 30 листопада 1995 року Прокуратурою Омської області на підставі Закона РФ^[16].

• Орден Святого Станіслава 3 ступеня (?) та мечі з бантом до нього (15 січня 1907 за бойові відзнаки)^[24];
• Орден Святого Станіслава 2 ступеня (6 травня 1903 року)^[17] та мечі до нього (30 квітня 1906 за відзнаку у битвах з японцями)^[25];
• Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами (19 березня 1905 затверджене нагородження командувачем Манжурською армією за відзнаку у битвах з японцями)^[26];
• Орден Святого Володимира 4 ступеня з мечами та бантом (11 грудня 1905 року за відзнаку у битвах з японцями)^[27];
• Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість» (23 лютого 1906 за відзнаку у битвах з японцями)^[28];
• Орден Святого Володимира 3 ступеня з мечами (3 березня 1915 за відзнаку в битвах з ворогом)^[29];
• Найвища прихильність (14 травня 1915 року за відзнаку в битвах з ворогом)^[30].

• Купцов, Иван Владимирович. Белый генералитет на Востоке России в годы Гражданской войны: биографический справочник. — Москва : Кучково поле, 2011. — С. 152. — (Военная кн.) — ISBN ISBN 978-5-9950-0199-7.
• сост. Е.Л.Потемкин. Биографический словарь. Высшие чины Российской Империи (22.10.1721-2.03.1917). — Москва : Б. и, 2017. — Т. 1. — 623 с.

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.