Грунтенко Василь Антонович

Грунтенко Василь Антонович
Грунтенко Василь Антонович
Псевдо	Гриненко
Народився	1896; Олферів
Помер	1923; Житомир; ·повішений
Громадянство	Російська імперія →; УНР
Національність	українець
Діяльність	лікар, підпільник
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Посада	організатор, член комітету ВПА
Нагороди	Орден «Залізний хрест» (УНР)
	; ; ;

Грунтенко Василь Антонович (нар. 1896, Олферів — пом. 1923, Житомир) — український військовий лікар та підпільник, один з організаторів та фактичних керівників Волинської повстанської армії, яка вела партизанську боротьбу проти більшовиків на Житомирщині^[1]^[2]. Здібний організатор диверсійно-партизанських підрозділів. Особисто брав участь у плануванні та проведенні штурмових, диверсійних та розвідувальних антибільшовицьких операцій.

Життєпис

Василь Грунтенко народився у 1896 році у селі Олферів Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Закінчив медичний факультет Харківського університету.

З 1917 року Грунтенко служив у різних українських військових формуваннях. У 1920—1921 роках — медик 4-го Київського кінного полку. Учасник Першого та Другого зимових походів. Лицар Залізного хреста УНР №1675. Під час останнього лікар вирушив на окуповану більшовиками територію України у складі Подільської групи під керівництвом полковника Палія-Сидорянського. Під час походу 1 листопада 1921 року, у ході бою під Авратином проти більшовицької кавалерії та піхоти, у районі села Мотрунки ворогові вдалось відтяти від основних українських сил медичний околодок, віз із канцелярією та ще кілька дрібних підрозділів. На чолі одного з відколотих підрозділів Грунтенко дістався села Троща, де разом з іншими селянами створили міцну антибільшовицьку партизанську організацію.^[3]

Невдовзі ціла низка українських повстанських підрозділів об'єдналась в єдину структуру — Волинську повстанську армію, начальником штабу якої було призначено Василя Грунтенка. Ця організація до 1923 року вела ефективну боротьбу проти окупантів, і була ліквідована лише завдяки інфільтрованій в ряди підпілля агентурі НК. Грунтенка схопили у Житомирі у ніч з 4 на 5 жовтня 1922 року. Василя катували, проте він не став змінювати своїх переконань чи каятись. Не зважаючи на це провідників ВПА було обмовлено серед вояків армії УНР на еміграцї. Зокрема, з незрозумілих причин, Михайло Палій-Сидорянський поширював чутки про те, що Василь Грунтенко — зрадник, який перекинувся на бік більшовиків^[2]. 18 березня 1923 року Грунтенка було засуджено до страти. В числі інших повстанців він був показово повішений більшовиками на одній із центральних вулиць Житомира.^[4]

Місце поховання невідоме.

Примітки

↑ Незламний герой Крут [Архівовано 8 листопада 2018 у Wayback Machine.]; Я.Тинченко, Український тиждень, 29 січня 2013.
↑ ^а ^б Крути: 100 років подвигу, 1918—2018 / Упор. Тинченко Я. Ю. — К.: ЛАТ & К, 2018. — с. 35.
↑ Нескорена Волинь [Архівовано 24 березня 2018 у Wayback Machine.]; О.Воєводін, Січовик — № 30, 5 березня 2016.
↑ Повернути Дніпру героїв [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.]; П.Подобєд, Дніпроград, 19 січня 2017.