Гудзікевич Станіслав Олександрович
Станіслав Олександрович Гудзікевич (нар. 7 березня 1978, Могилів-Подільський[1], Вінницька область, УРСР) — радянський та український футболіст, півзахисник. Виступав у вищих дивізіонах Молдови, Казахстану, Білорусі й України. З капітанською пов'язкою виводив на поле команди ПФК «Севастополь»[1], «Арсенал» (Біла Церква)[1] та МФК «Миколаїв»[2]. Є одним з рекордсменів «Севастополя» за кількістю проведених матчів[3]. Кар'єра гравцяУ 1995 році після закінчення школи почав грати у професійний футбол в команді «Ністру» (Атаки)[1], яка виступала у вищому дивізіоні чемпіонату Молдови. Незабаром був покликаний в армію, де відслужив півтора року. У футбол в цей час грав у першостях області та Збройних Сил, при цьому тренувальні збори проходив з «Ністру»[1]. Після демобілізації ще близько півроку пограв у молдовській команді. Потім рік виступав у чемпіонаті Казахстану в складі «Батира» і «Жетису». Після повернення в Україну грав у Прилуках за «Європу» в аматорському чемпіонаті, звідки був запрошений на перегляд в сімферопольську «Таврію»[1]. Тренер кримчан Валерій Петров, за словами Гудзікевича, хотів бачити його в «Таврії», але сам футболіст не знайшов порозуміння у фінансовому питанні з керівництвом клубу[1]. Наступний рік Гудзікевич провів у берестейському «Динамо». Через рік Валерій Петров, який тоді вже очолив «Севастополь», запросив півзахисника до себе. У Севастополі Гудзікевич відіграв з перервою на київську «Оболонь» шість з половиною років. Виходив на поле в 182 матчах[3], що є другим найкращим результатом в історії клубу[3]. Його прізвище значилося в заявочних списках перших восьми сезонів, проведених ПФК «Севастополь» в чемпіонатах України[3]. Виводив команду на поле як капітан. Ставав переможцем чемпіонату другої ліги. Наприкінці 2009 року, після завершення чергового контракту, футболіст і клуб прийняли спільне рішення не продовжувати його[3]. По завершенні співпраці клуб преміював Гудзікевича грошовою премією та цінним подарунком[3]. Взимку 2010 року уклав контракт з маріупольським «Іллічівцем». Був включений в заявку команди на Прем'єр-лігу[4]. 27 лютого 2010 року дебютував у вищому дивізіоні, вийшовши на заміну на 68-ій хвилині замість Ігоря Тищенка в гостьовому матчі проти запорізького «Металурга»[5]. Цей матч став єдиним для Станіслава в українській Прем'єр-лізі. Ще 8 ігор провів Гудзикевич в команді дублерів «Іллічівця». Після завершення сезону перейшов у білоцерківський «Арсенал». Після завершення контракту з «канонірами» на початку сезону 2011/12 років перейшов у МФК «Миколаїв»[6], який, при однакових фінансових умовах з Білою Церквою, перебував територіально ближче до Севастополя, де проживала сім'я футболіста[1]. Досвідчений півзахисник за короткий період став головним каталізатором атак «корабелів»[7], одним з лідерів команди, а також був обраний віце-капітаном[1]. У наступному сезоні став повноправним капітаном[2]. По завершенні сезону 2012/13 років покинув МФК «Миколаїв»[8]. У серпні 2013 року продовжив кар'єру в іншій миколаївській команді - аматорському «Торпедо»[9]. Брав участь у матчах чемпіонату області та аматорського чемпіонату й Кубка України. Паралельно в 2014 році завоював Кубок Криму в складі «Гвадійця» (Гвардійське)[10]. У червні 2014 року був капітаном збірної команди міста Севастополя, яка брала участь в турнірі на призи Президента Татарстану, який відбувся в Набережних Човнах[11]. Севастопольці стали володарями трофея, а Гудзікевич був визнаний найкращим півзахисником турніру[12]. Після окупації Криму Російською Федерацією та організації в Севастополі фейкового російського т.зв. ФК СКЧФ, Гудзікевич добровільно отримав російське громадянство і був запрошений до «нового клубу». 29 липня 2014 року взяв участь в першому в історії СКЧФ матчі: в контрольній грі проти ялтинської «Жемчужини» вивів команду на поле в ранзі капітана[13]. Оскільки ФІФА не зареєструвала клуб в системі реєстрації трансферів, СКЧФ не зміг укладати контракти з футболістами, у яких трансферні сертифікати в інших країнах, тому Гудзікевич не зміг бути заявлений в чемпіонат Росії і в серпні 2014 року було заявлено за «СКЧФ Севастополь-2» в чемпіонаті Криму[14]. У грудні 2015 року завершив кар'єру гравця і був призначений керівником селекційної служби СКЧФ[15]. У лютому 2016 року став тренером СКЧФ. При цьому в заявці клубу на сайті КФС числиться адміністратором. Стиль гриНа поле займав позицію лівого крайнього півзахисника[16][17] з акцентом на атаку[18]. Міг зіграти також зліва в захисті[19] і навіть справа в півзахисті[7][18]. Невисокий, легкий і швидкісний лівша[17]. Його активність неодноразово призводила до файлів суперників [7], а виконані ним після цього зі стандартних положень гострі навіси, приводили до небезпеки в штрафному майданчику суперника[19]. Володів лідерськими якостями[20]. Сім'яОдружений. Дружина родом з Макіївки. Пара розписалася в Севастополі[1]. Досягнення
Статистика
Джерела статистичних даних: офіційні сайти ФФУ [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.], УПЛ та ФК СКЧФ Севастополь, сайти teams.by [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] та kaz-football.kz [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
