Гулак Анатолій Тихонович
Анатолій Тихонович Гулак (15 квітня 1939, с. Красиве, Первомайського району Харківської області, УРСР — 22 березня 2020, Харків, Україна) — мовознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри слов'янських мов Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. ЖиттєписУ 1956—1961 рр. навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету ім. О. М. Горького. У 1961—1962 працював вчителем російської мови і літератури Софіївської восьмирічної школи № 1 Близнюківського району Харківської області, у 1962—1967 — директором цієї ж школи. 1967—1975 — викладач кафедри російської мови Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (з перервою на службу в армії у 1968—1970). 1975—1978 — старший викладач Ольштинської Вищої Педагогічної Школи (Ольштин, Польща). У 1979 році захистив у Дніпропетровському державному університеті дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему «Стилістико-мовна організація воєнних оповідань Л. М. Толстого» (російська мова). 1978—1985 — працював на кафедрі російської мови ХДПІ ім. Г. С. Сковороди (викладач, з 1980 — старший викладач, з 1982 — доцент). 1985—1987 — гастдоцент Магдебургської Вищої Педагогічної Школи (Магдебург, Німеччина). 1987—1992 — доцент кафедри російської мови ХДПІ ім. Г. С. Сковороди. 1992—1995 — навчався у докторантурі ХДПІ ім. Г. С. Сковороди. У 1997 р. захистив у ХДПІ ім. Г. С. Сковороди дисертацію на здобуття ступеня доктора філологічних наук на тему «Стилістика роману Л. М. Толстого „Війна і мир“». 1995—2019 — професор кафедри російської мови (з 2014 року — кафедри слов'янських мов) Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Наукова діяльністьСферою наукових інтересів Гулака були стилістика художньої літератури, теорія художньої мови, поетика. Автор понад 100 наукових праць, зокрема 5 монографій (одна з них колективна) та 4 навчальних посібників. З 2007 року — голова спеціалізованої вченої ради у ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Основні праці
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia