Гулевич Віктор Володимирович

Гулевич Віктор Володимирович
біл. Віктар Уладзіміравіч Гулевіч
Народження	14 травня 1969(1969-05-14) (56 років)  Vialikaja Padzierd, Kazlovicki Sieĺsavietd, Слуцький район, Мінська область, Білоруська РСР, СРСР
Країна	Білорусь
Освіта	Московське вище військове командне училище і Військова академія Республіки Білорусь
Роки служби	1986 — н. ч.
Звання	генерал-майор
Командування	Західне оперативне командування і Генеральний штаб Збройних сил Білорусі
Нагороди	medal "For Perfect Service"d
Гулевич Віктор Володимирович у Вікісховищі

Віктор Володимирович Гулевич (біл. Віктар Уладзіміравіч Гулевіч, нар. 14 травня 1969, с. Велика Падер, Слуцький район, Мінська область, БРСР, СРСР) — білоруський воєначальник, генерал-майор (2020). Кандидат військових наук (2018), заслужений спеціаліст Збройних Сил Республіки Білорусь^[1].

Народився в 1969 році в селі Велика Падер Слуцького району Мінської області Білоруської РСР. Після навчання в середній школі вступив до Московського вищого загальновійськового командного училища ім. Верховної Ради РРФСР, яку закінчив із червоним дипломом в 1990 році.

Службу розпочав командиром мотострілецького взводу в Західній групі військ у Німеччина. Потім проходив службу в Збройних силах РФ у Закавказькому військовому окрузі.

Після розпаду СРСР, повернувся на батьківщину, де пройшов шлях від командира взводу до командира парашутно-десантного полку 103-ї окремої гвардійської повітрянодесантної дивізії.

У 2002 році закінчив із золотою медаллю Командно-штабний факультет Військової академії Республіки Білорусь^[2]. Проходив службу на різних командних посадах, у тому числі начальник штабу-перший заступник командира 38-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади і командира 38-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади.

У 2017 році закінчив факультет Генерального штабу Збройних сил Республіки Білорусь.

У 2018 році захистив наукову дисертацію, ставши кандидатом військових наук.

Призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командувача силами спеціальних операцій (ССО) Збройних сил Республіки Білорусь.

У лютому 2020 року був призначений командувачем військами Західного оперативного командування Збройних сил Республіки Білорусь^[3]. 18 червня 2020 року присвоєно військове звання генерал-майор^[4].

11 березня 2021 року призначений Начальником Генерального штабу — першим заступником Міністра оборони Республіки Білорусь.

10 травня 2024 року звільнений з посади та звільнений з військової служби у запас за віком з правом носіння військової форми одягу^[5][6].

Дружина — Вікторія Львівна Гулевич, військовослужбовець. Двоє дітей, син Сергій і дочка Анна^[7].

• Заслужений спеціаліст Збройних Сил Республіки Білорусь (2019)^[8],
• Орден «За службу Батьківщині» III ступеня (2012),
• Медаль «За бездоганну службу» (I, ІІ, ІІІ ступенів)^[9]
• Медалі СРСР,
• Медалі РБ.

Віктор Гулевич є частиною білоруської армії, яка підтримувала військову агресію Росії проти України. На цій посаді він підтримував, контролював та публічно коментував спільні білорусько-російські військові навчання, які підготували та сприяли російській військовій агресії 24 лютого 2022 року проти України.^[10]

Віктор Гулевич перебуває під санкціями Євросоюзу^[11], Великобританії, Японії^[12], Швейцарії^[13], Канади, Австралії^[14], Нової Зеландії та України^[15].

• Біографія на сайті Міноборони РБ [Архівовано 10 лютого 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Мобільні та високоефективні. Газета «Красная звезда», 27 лютого 2019 [Архівовано 9 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Лукашенко призначив Гулевича начальником Генштабу ЗС РБ. Российская газета, 11 березня 2021 (рос.)