Гульченко Роман Олегович

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	Татарбунари. Пам'яті Романа Гульченка на YouTube // Телепроєкт Від Лимана до Дунаю, 7 лютого 2017

Гульченко Роман Олегович
Гульченко Роман Олегович;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	29 серпня 1986; Татарбунари, Одеська область, УРСР
Смерть	30 січня 2017 (30 років); Водяне, Донецька область, Україна; (загиблий у бою)
Військова служба
Роки служби	2008—????, 2014—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	79 ОДШБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт; Бої за Дебальцеве; Бої за Піски;
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Рома́н Оле́гович Гульченко (29 серпня 1986, м. Татарбунари, Одеська область, Українська РСР — 30 січня 2017, с. Водяне, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1986 року в місті Татарбунари на Одещині. 2004 року закінчив 11 класів Татарбунарської загальноосвітньої школи № 1 ім. В. З. Тура. Батько працював у міліції, і Роман змалку мріяв стати військовим, або міліціонером. Вступив на юридичний факультет технікуму економіки та права. Одружившись, мешкав із сім'єю у с. Дальник Одеської області, працював начальником охорони у торговому центрі меблів. Після розлучення повернувся до рідного міста, працював охоронцем на СТО та у ювелірній крамниці.

12 травня 2008 року вступив на військову службу за контрактом, яку розпочав на посаді стрільця у в/ч А0403. Служив у Миколаєві та Дніпрі.

В серпні 2014 добровільно вступив на контрактну службу в 79-у окрему десантно-штурмову бригаду, в/ч А0224, м. Миколаїв. Виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України.

Учасник оборони Донецького аеропорту. В лютому 2015-го в районі Дебальцевого взвод Гульченка виконав успішну операцію із захоплення в полон бойовиків. Був поранений у бою в с. Логвинове. Отримав військове звання молодшого сержанта, призначений командиром десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону.

Загинув 30 січня 2017 року від поранень, що отримав у бою поблизу села Водяне Ясинуватського району. Противник застосував танки, артилерію та міномети. Під час бою по позиції десантників влучила міна калібру 82-мм, Роман загинув від чисельних поранень, прикривши своїх товаришів.

1 лютого з десантником прощались у військовій частині в Миколаєві^[1]^[2]. Похований в Татарбунарах^[3]^[4]^[5].

Залишилися батьки Тетяна Володимирівна і Олег Олександрович, сестра Ольга та 6-річна донька.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня^[6].
Указом Президента України № 22/2017 від 1 лютого 2017 року, «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)^[7].
Рішенням сесії Татарбунарської міськради від 14 вересня 2017 року вулицю Московську перейменували на вулицю загиблого героя АТО Романа Гульченка.
На фасаді Татарбунарської загальноосвітньої школи № 1 ім. В. З. Тура (вул. Барінова, 10), де навчався Роман з 1993 по 2004 рік, йому встановлено меморіальну дошку.
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 30 січня^[8]^[9].