Гуляєв Олексій Михайлович

Гуляєв Олексій Михайлович
Народився	1 березня 1863(1863-03-01) Київ
Помер	27 листопада 1923(1923-11-27) (60 років) Київ
Країна	Російська імперія →  УРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Історико-філологічний факультет Київського університету[d]
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Посада	професор юридичного факультету Київського інституту народного господарства
Вчене звання	доктор права
Науковий ступінь	академік ВУАН
Членство	НАНУ
Нагороди

Олексі́й Миха́йлович Гуля́єв (* 1 березня 1863, Київ — † 27 листопада 1923, Київ) — український правознавець, доктор римського права — 1894, академік ВУАН з 1923.

Закінчив у 1885 історико-філолологічний факультет Київського університету.

Кандидат права, 1887 відряджений до Берліна для стажування з римського права. З 1890 року — приват-доцент, 1891 — магістр римського права, робота «Передвесільний подарунок в римському праві та в пам'ятках візантійського законодавства»; з того ж року — екстраординарний професор Дерптського університету.

1893, після захисту докторської дисертації, обраний ординарним професором кафедри римського, цивільного та торгового права Київського університету.

1894 року — доктор римського права, робота «Винаймання послуг».

Був членом Київського окружного суду — з 1896, Київської судової палати — з 1903, очолював Київське юридичне товариство. З 1908 року — професор Петербурзького училища правознавства, товариш (помічник) обер-прокурора цивільного касаційного департаменту російського Сенату.

З 1911 року — директор ліцею царевича Миколи у Москві, в 1911—1916 роках — ординарний професор Московського університету. 1916 — сенатор цивільного касаційного департаменту Сенату.

За радянських часів — професор юридичного факультету Київського інституту народного господарства. З 1923 — заступник голови ВУАН; досліджував римське і російське цивільне право.

Серед праць — «Про відношення російського цивільного права до римського», 1894. Прихильник позитивістських правових концепцій.

Його праці сприяли становленню цивільного права в Російській імперії як науки і галузі права; одним з перших взявся аналізувати значення загальних принципів цивільного права та ролі сенатської практики в Росії.

Уклав навчальний посібник «Російське цивільне право, Огляд діючого законодавства та проекту громадянського укладення» (видання 1907, 1911, 1912 років); перевидавалися праці про сенат, практику у справах про позови щодо відновлення порушеного володіння.

Написав коментар до ряду розділів Цивільного кодексу УСРР, прийнятого 1924 («Основні положення загальної частини Цивільного кодексу і суб'єкти права за Цивільним кодексом», 1924).

Також серед його робіт:

• «Право загальне та місцеве», 1897,
• «Питання приватного права в проектах законодавчих актів про селян», 1904,
• «Майбутнє селянського землеволодіння», Київ, 1905,
• «Позови про відновлення порушеного права власності», 1910,
• «Тлумачення закону в практиці Цивільного касаційного департаменту Председательствуючого Сенату», 1912,
• «Загальне вчення системи громадянського права в практиці Цивільного касаційного департаменту Председательствуючого Сенату за 50 років», 1915,
• «Матеріали для вчення про володіння по повному зібранню законів», 1915.

• Гуляєв Олексій Михайлович [Архівовано 2 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Міхневич Л. В. Олексій Михайлович Гуляєв і Київський комерційний інститут // Правові відносини: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць. Матеріали IV міжнар. науково-практ. конф. (Київ, 15 лист. 2013 р.). — Київ: Ніка-Центр, 2013. — С. 19–25.

• Гуляєв Олексій Михайлович [Архівовано 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• Олексій Михайлович Гуляєв [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• Закони^{[недоступне посилання з липня 2019]}