Гуняді

село Гуняди
	Православна церква, 1935 р.Православна церква, 1935 р.
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Берегівський район
Рада	Мочолянська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA21020070030067289
Основні дані
Засноване	1927
Населення	325
Площа	0,14 км²
Густота населення	2321,43 осіб/км²
Поштовий індекс	90250
Телефонний код	+380 03141
Географічні дані
Географічні координати	48°8′44″ пн. ш. 22°36′29″ сх. д. / 48.14556° пн. ш. 22.60806° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	111 м
Місцева влада
Адреса ради	90250, с. Мочола, вул. Головна, 34
Карта
	Гуняди
	Гуняди
Мапа
	Гуняді у Вікісховищі

Гуняди — село в Україні, у Закарпатській області, Берегівському районі.

Назва

Назва села походить від угорського прізвища Гуняді — аристократичного роду, який в минулому володів навколишніми землями.

Історія

Хутір Гуняди був заснований в 1927 р. владою Чехословацької республіки. Першими мешканцями були 24 родини переселенців з гірських районів Закарпаття. В радянський час до 14.11.1990 р. хутір Гуняди входив до складу села Мочола як окрема вулиця. Статус населеного пункту село Гуняди отримало рішенням президії обласної ради народних депутатів № 37 від 14.11.1990 р. (публікація — "Відомості Верховної ради УРСР № 51 за 1990 р.).

Одночасно з утворенням хутору, в 1927 р. в ньому був збудований клуб, який виконує свою функцію й понині.

В 1935 р. зусиллями громади на хуторі була збудована невеличка дерев´яна церква, яка збереглася й по сьогодні. Сакральна споруда виконана в притаманному для гірського Закарпаття стилі, не типовому для Берегівщини.

Церковну історію села описав у 1998 році, у книзі «Церкви України: Закарпаття» видатний дослідник сакральної архітектури Михайло Сирохман:

"Першою релігійною спорудою в селі була каркасна каплиця-дзвіниця з одним дзвоном, яку збудував греко-католик Іван Химич. Місцеві греко-католики подали прохання до земельного уряду в Празі про виділення місця для церкви, але, не чекаючи офіційної відповіді, збудували церкву. Тим часом уряд ділянку не виділив і наказав розібрати церкву. На повторну вимогу довелося вірникам розбирати церкву. Після цього православна громада звернулася до уряду з аналогічним проханням і отримала згоду. Дерево купив один із селян, що продав тоді худобу. Невелику дерев'яну церкву збудували місцеві майстри Іван Плиска, Іван Юрик, Ілько Кикина та Олекса Сиротяк. Споруджено її в традиціях «нових» базилічних церков.

Двозрубна споруда складається з прямокутної в плані нави і п'ятигранного вівтарного зрубу. Ґанок на чотирьох стовпчиках нині засклено. Стіни оббито «клинами», а дахи і вежу — бляхою.

У наві припасовано іконостас XVIII ст., що колись прикрашав дерев'яну церкву в селі Вучкове на Міжгірщині, розібрану в середині 1930-х років. На жаль, всі ікони перемальовано".

В 1932 р. зусиллями чехословацької влади на хуторі була побудована невеличка державна школа з українською мовою навчання. Школа функціонує й досі, на даний час у ній два навчальні класи, де вчиться менше десятка дітей з 1 по 4 клас. На будинку оригінальної форми написано — «Державна школа».