Гурський Валерій Володимирович
Гурський Валерій Володимирович (нар. 9 липня 1954, Ковель, УРСР — †13 грудня 2006, Кльватка Кролевська, Польща) — український та німецький художник, скульптор, поет, мислитель. Виїхав з СРСР у 1990 році і відтоді проживав у містах Німеччини, нерідко відвідуючи батьківщину. Представник Нової хвилі, учасник київского альтернативного художнього об'єднання Біла ворона [1] та інших неофіційних угруповань. Протиставляв свою експресіоністичну творчість ідеологічним завданням соцреалізму[2]. Зазнав впливу видатного українського поета Тараса Шевченка, виступаючи за збереження української мови, розвивав теософську концепцію мистецтва.  Життєпис і творчістьВалерій Гурський походив із родини священника в Ковелі, що виховало у нього серйозне ставлення до подальших духовних пошуків. У 1972 році він закінчив навчання у Ковельському профтехучилища №5 на різьбяра по дереву, а згодом був направлений на будівництво Курської атомної електростанції, через релігійну відмову служити в армії. [3]. Після роботи на будівництві електростанції повернувся додому, працював художнім різьбярем по дереву, викладачем Ковельського профтехучилища, створював скульптури та картини. Він заснував групу художників-експресіоністів «Хто?»/«Wer?», виставляв картини на міжнародних арт-фестивалях, брав участь у конференціях нонконформістських художників. У грудні 1988 року брав участь у великому форумі київських авангардистів у кінотеатрі «Зоряний», яка завершилась влітку 1989 року[4]. Своїми поглядами він різко протиставляв себе ідеологіям і доктринам, нав’язаним державою, таким як атеїзм, канони у мистецтві та ідеал радянської унітарної держави з єдиною російською мовою, був також в опозиції до просистемної РПЦ. Сильне прагнення до мистецької та соціальної свободи призвели його до дискримінації з боку держави. Він більше не бачив жодних перспектив для свого життя та мистецького розвитку в СРСР і покинув батьківщину в 1990 році, хоча постійно підтримував зв’язки з родичами та друзями. Гурский прибув до Мюнхена, , а там, через три тижні після в’їзду, був заарештований поліцією під час малювання на площі і утримувався в депортаційному арешті протягом трьох тижнів. У в’язниці він відповів на це голодуванням і подав заяву на отримання притулку. Пізніше він відтворив подію у роботі «Штамп», зе зобразив, як художника заарештовує і «штампує» поліція. Радянського Союзу. Під час тривалої процедури надання притулку Гурскі взяв участь приблизно у 50 виставках і мистецьких заходах у південній Німеччині з 1990 по 1995 рік. Навесні 1995 року він переїхав із Мюнхена до Дітценбаха. Там він написав поему, присвячену красі місцевості, вирізав з дерева казкові алегоричні фігури, зібравши з світу флори і фауни «Плем’я лісових духів». Місто Дітценбах купило дерев’яну скульптуру та встановило її перед ратушею у 1995.[5].  У 1999 через нові обставини переїхав у Вісбаден. Гурский малював багато міських пейзажів та парків, вулиць і фасадів будинків у Вісбадені, Майнці та Франкфурті-на-Майні. Створив чимало виразних портретів і ню. Його твори й фотографії прикрашають юридичні фірми, аптеки, магазини, ресторани, квартири, палати суддів та парламент. У своєму житті Валерій пройшов чимало випробувань, був священнослужителем, бізнесменом. В Німеччині співробітничав з галеристом Хорстом Шефером, який шанобливо збирав його твори. Під час свого 16-річного перебування в Німеччині він створив сотні картин у різноманітних форматах і стилях. Мистецтво було, у певному сенсі, для нього формою поклоніння. Художня репрезентація без відношення до Бога означала для нього безглуздість. У своєму (єдиному) мистецько-теоретичному тексті, написаному в 1995 році під назвою «Роздуми про духовне в мистецтві», він писав: «Велич мистецтва залежить не лише від абстрактної чи образотворчої думки, але й від ступеня його зв’язку з вічним».[6]. Загинув в автокатастрофі під час поїздки з України до Німеччини, яка сталася на території Польщі. Похований у Ковелі[7]. Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
