Гутенмахер Лев Ізраїльович

Гутенмахер Лев Ізраїльович
Гутенмахер Лев Ізраїльович
Народився	25 серпня 1908; Тарутине, Аккерманський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер	1981; Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія → СРСР
Діяльність	математик, інформатик
Alma mater	Новочеркаський політехнічний інститут
Галузь	чисельні методи, кібернетика, математик і інформатика
Заклад	Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ»
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

Ле́в Ізра́їльович Гутенма́хер (1908—1981) — фахівець в царині аналогової техніки, доктор технічних наук (1940), професор (1943), лауреат Сталінської премії (1948) та Державної премії СРСР (1962).

Життєпис

Народився 1908 року у Тарутиному сучасної Одеської області. Батько працював нікелювальником, помер 1920 року. Рано став сиротою, був безпритульним, виховувався в інтернаті. Працював столяром на меблевій фабриці, як передовика його скерували на навчання.

В 1931 закінчив Новочеркаський політехнічний інститут, там же пройшов аспірантуру, 1934 року захистив кандидатську дисертацію. До 1938 року викладав в інституті.

Протягом 1938—1962 років очолював лабораторію електричного моделювання АН СРСР у Москві, одночасно викладав в Московському енергетичному інституті.

1940 року присвоєне звання доктора технічних наук (без захисту дисертації), від 1943 — професор.

В часи нацистсько-радянської війни під його керівництвом були розроблені ПУАЗО (прилади управління автоматичним зенітним вогнем), а в 1945—1946 роках — перші електронні аналогові обчислювальні машини (АВМ) із повторенням рішення.

1946 року відзначений Сталінською премією, 1962-го — Державною премією СРСР.

Від 1962-го працював у ВНДІ природних газів. З 1969 року — професор кафедри обчислювальних машин та автоматики й телемеханіки Одеського політехнічного інституту.

У часи роботи в Москві:

розробляв питання електричного моделювання фізичних явищ як швидкісного методу дослідження та розрахунку в інженерній справі
створив електроінтегратор для розв'язування диференціальних рівнянь у часткових похідних еліптичного та параболічного типу
створив новий моделювальний прилад «ЕЛІ6», призначений для випробування апаратури автоматичного керування.

Запропонував конструкцію ЕОМ на розроблених у його лабораторії безлампових елементах — електромагнітних безконтактних реле, однак внаслідок низки об'єктивних та суб'єктивних причин (зокрема, рішення створювати ЕОМ на електронних лампах, а не на елементах Гутенмахера, також через технічну недосконалість останніх) ідея не набула поширення. Однак вона стала певним етапом у розвитку обчислювальної техніки. Ідея запису інформації виявилася помилковою, проте стимулювала подальші дослідження в напрямі прикладної семіотики.

Серед робіт: