Гідравлічна схема

Гідравлі́чна (пневмати́чна) схе́ма — це технічний документ, що містить у вигляді умовних графічних зображень чи познак інформацію про будову виробу, його складові частини та взаємозв'язки між ними, дія якого ґрунтується на використанні енергії стисненої рідини (газу). Гідравлічна схема є одним з видів схем виробів і позначаються у шифрі основного напису літерою «Г» (пневматична — літерою «П»)^[1].

Гідравлічні та пневматичні схеми в залежності від їх основного призначення поділяються на такі типи^[2]:

• структурні;
• принципові;
• з'єднань.

На структурній схемі елементи і пристрої зображують у вигляді прямокутників, усередині яких вписують найменування відповідної функціональної частини. Всі елементи зв'язані між собою лініями взаємозв'язку (суцільні основні лінії), на яких прийнято вказувати напрям потоків робочого середовища за ГОСТ 2.721-74^[3] Графічна побудова схеми повинна давати якомога наочніше уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі.

При великій кількості функціональних частин допускається замість найменувань, типів і позначень проставляти порядкові номери справа від зображення або над ним, як правило, зверху вниз в напрямку зліва направо. В цьому випадку найменування, типи і позначення вказують у таблиці, що поміщається на полі схеми. Цей вид схем позначаються у шифрі основного напису символами Г1 (або П1, для пневматичних)

На принциповій схемі зображують всі гідравлічні (пневматичні) елементи або пристрої необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих гідравлічних (пневматичних) процесів, і всі гідравлічні (пневматичні) зв'язки між ними. При цьому використовуються графічні умовні познаки:

• для гідроакумуляторів, кондиціонерів, баків та інших елементів мереж згідно ДСТУ ISO 1219-1:2018^[4]; (ГОСТ 2.780-96^[5]);
• для апаратури керування згідно ДСТУ ISO 1219-1:2018^[4]; (ГОСТ 2.781-96^[6]);
• для насосів та двигунів згідно ДСТУ ISO 1219-1:2018^[4]; (ГОСТ 2.782-96^[7]);
• для пневмо- гідрокомунікацій (гідроліній) згідно ДСТУ Б А.2.4-1:2009^[8]; ДСТУ Б А.2.4-8:2009^[9]; (ГОСТ 2.784-96^[10]).
• зокрема в аерокосмічній промисловості ДСТУ ISO 5859:2018^[11].

Кожен елемент повинен мати позиційне позначення, яке складається з літерного позначення і порядкового номера. Літерне позначення повинно бути скороченим найменуванням елемента, складене з його початкових або характерних букв, наприклад: клапан — К, дросель — ДР. Порядкові номери елементів (пристроїв) слід присвоювати, починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі присвоєно однакову літерну позиційну познаку, наприклад, Р1, Р2, Р3 і т.д., К1, К2, К3 і т.д.

Літерні позиційні познаки основних елементів^[2]:

• Пристрій (загальна познака) — А
• Гідроакумулятор (пневмоакумулятор) — АК
• Апарат теплообмінний — AT
• Гідробак — Б
• Вологовіддільник — ВД
• Вентиль — ВН
• Гідровитискувач — ВТ
• Пневмоглушник — Г
• Гідродвигун (пневмодвигун) поворотний — Д
• Подільник потоку — ДП
• Гідродросель (пневмодросель) — ДР
• Гідрозамок (пневмозамок) — ЗМ
• Гідроклапан (пневмоклапан) — К
  • Гідроклапан (пневмоклапан) витримки часу — КВ
  • Гідроклапан (пневмоклапан) тиску — КД
  • Гідроклапан (пневмоклапан) зворотний — КО
  • Гідроклапан (пневмоклапан) запобіжний — КП
  • Гідроклапан (пневмоклапан) редукційний — КР
• Компресор — КМ
• Гідромотор (пневмомотор) — М
• Манометр — МН
• Гідродинамічна передача — МП
• Маслорозпилювач — МР
• Олив'ярка — МС
• Гідродинамічна муфта — МФ
• Насос — Н
  • Насос аксіально-поршневий — НА
  • Насос-мотор — НМ
  • Насос пластинчастий — НП
  • Насос радіально-поршневий — HP
• Пневмогідроперетворювач — ПГ
• Гідропреретворювач — ПР
• Гідророзподільник (пневморозподільник) — Р
  • Реле тиску — РД
  • Гідроапарат (пневмоапарат) золотниковий — РЗ
  • Гідроапарат (пневмоапарат) клапанний — РК
  • Регулятор потоку — РП
• Ресивер — PC
• Сепаратор — С
• Суматор потоків — СП
• Термометр — Т
• Гіродинамічний трансформатор — ТР
• Пристрій випуску повітря — УВ
• Гідропідсилювач — УС
• Фільтр — Ф
• Гідроциліндр (пневмоциліндр) — Ц

На принциповій схемі повинні бути однозначно визначені всі елементи, що входять до складу виробу і зображені на схемі.

Дані про елементи повинні бути занесені в перелік елементів. При цьому зв'язок переліку з умовними графічними познаками елементів повинна здійснюватися через позиційні познаки. Перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді самостійного документа.

Ці схеми позначаються у шифрі основного напису символами Г3 (П3').

На схемах з'єднань крім всіх гідравлічних і пневматичних елементів показують також трубопроводи та елементи з'єднань трубопроводів. При цьому з'єднання трубопроводів показують у вигляді спрощених зовнішніх обрисів, а самі трубопроводи — суцільними основними лініями.

Розташування графічних познак елементів і пристроїв на схемі повинно приблизно відповідати дійсному розміщенню елементів і пристроїв у виробі. Допускається на схемі не відображати розташування елементів і пристроїв у виробі, якщо схему виконують на декількох аркушах або розміщення елементів і пристроїв на місці експлуатації невідоме.

На схемі біля графічних познак елементів і пристроїв вказують позиційні познаки, присвоєні їм на принциповій схемі. Біля або всередині графічного позначення пристрою і близько графічного позначення елемента допускається вказувати його найменування та тип і (або) позначення документа, на підставі якого пристрій застосовано, номінальні значення основних параметрів (тиск, подача, витрата і т.п.).

Ці схеми позначаються у шифрі основного напису символами Г4 (П4).

• Гідропривод
• Пневмопривод

1. Кулінченко В. Р. Гідравліка, гідравлічні машини і гідропривід: Підручник. -Київ: Фірма «Інкос», Центр навчальної літератури, 2006. -616с.
2. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник / В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К:Вища школа, — 1995.- 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.
3. Гидравлика, гидромашины и гидроприводы: Учебник для машиностроительных вузов/ Т. М. Башта, С. С. Руднев, Б. Б. Некрасов и др. — 2-е изд., перераб. — М.: Машиностроение, 1982.