Гіппопотомонстросескіпедалофо́бія, або сескіпедалофо́бія (з лат.sesquipedālem — півторафутовий у довжину; дуже довгий, непомірно довгий і з грец.φόβος — страх) — різновид специфічної фобії, гіпотетичний патологічний страх до складних або довгих слів[1][2][3][4].
Назва
Термін сескіпедалофобія зустрічається у різних наукових працях — у загальних або спеціалізованих довідниках із психології[5][6]. Офіційно не визнається Американською психіатричною асоціацією як різновид фобії[7].
На позначення цього явища досить великої популярності набула саме повна назва — гіппопотомонстросескіпедалофо́бія[8][9][10][11][9][12][13][14], яка може бути мемом, словом-новотвором чи жартом[15]. Можливо, була спеціально створена для розваги, що й зумовило набуття нею популярності[16][17], зокрема у матеріалі автора незалежної студентської газети Університету Саймона Фрейзера (Канада) Макса Гілла (англ.Max Hill) вказується, що префікси зі згадками «гіпопотама» і «монстра» були обрані спеціально для підсилення емоцій, вносячи лише сатирично-іронічний характер[1]. Ким і коли вперше було вжито це слово — достеменно невідомо.
Ознаки
У психології розглядається як ірраціональний, інтенсивний і постійний страх до складних або довгих слів[5][18], і це найбільш поширено серед дітей та підлітків[1].
За твердженням практикуючого каталонського психолога і автора декількох книг з популярної психології Хав'єра Савіна Валльве (англ.Javier Savin Vallvé)[19], у тих осіб, які беруть участь, наприклад, в академічних розмовах, бесідах, де вживаються складні, довгі або рідкісні слова, може виникнути нервозність і навіть почуття відрази. Такі люди відчувають страх не тільки вимовити, але і почути/прочитати такі слова[20].
Зовнішній вияв страху характерний і подібний до симптомів панічних атак, тобто може виникати задишка, прискорюватися серцебиття, виступати піт, виникати нудота тощо[21], і виявлятися навіть у випадку, коли людина бачить довге слово. У такому разі люди стараються уникнути читання для того, щоби їм не довелося стикатися з тими довгими словами, які викликають у них цю паніку[7][22][23]. Вважається, що це може перерости у бібліофобію[en] — страх перед книгами[1].
Колишній заступник Генерального секретаря ООН, відомий індійський політик та письменник Шаші Тарор[en], який знаменитий тим, що часто використовує маловідомі слова з метою спонукати людей звертатися до словника і вивчати нові слова — використав у 2018 році слово гіппопотомонстросескіпедалофобія задля привернення уваги до своєї нової книги[26][27].
↑сескиппедалофобия // Русский орфографический словарь: около 180 000 слов. / Российская академия наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова / О. Е. Иванова, В. В. Лопатин (отв. ред.), И. В. Нечаева, Л. К. Чельцова. — Москва, 2005 (рос.)
↑List of phobias [Архівовано 31 березня 2020 у Wayback Machine.] //Англійська мова для психологів: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навчаються за спец. «Психологія» / С. І. Одарчук, Н. А. Одарчук. — К.: МАУП, 2006. — С. 163, 168
↑Coping With the Fear of Long Words. Verywell Mind(англ.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 5 травня 2020. The Root of the Term to Describe the Fear of Long WordsHippopotomonstrosesquipedaliophobia is probably taken from the root word sesquipedalian, which means "long word." Therefore, sesquipedalophobia is technically more correct. But somewhere along the line, someone added references to the hippopotamus and monsters to make the word sound even more intimidating. How ironic that the name for the fear of long words is itself 35 letters long.
↑Jessica Jordan (5 лютого 2015). Phobias: Hippopotomonstrosesquipedaliophobia. lewislitjournal.wordpress.com (англ.) . Архів оригіналу за 7 серпня 2020. There is much skepticism on whether or not hippopotomonstrosesquipedaliophobia is considered to be an actual phobia or just one made up for fun that has gained popularity on the internet and other places.
