Дада Маравілья

	Дада Маравілья
	Дада Маравілья
Особисті дані
Повне ім'я	Даріо Жозе дос Сантос
Народження	4 березня 1946 (79 років)
	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Прізвисько	Dadá Maravilha
Громадянство	Бразилія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Дада Маравілья у Вікісховищі

Дада Маравілья (порт. Dadá Maravilha, нар. 4 березня 1943, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника.

Стоїть на третьому місці в історії бразильського футболу слідом за Пеле і Ромаріо: у 926 матчах забив 549 м'ячів (у тому числі 211 голів у 254 матчах за «Атлетіко Мінейру», другий результат в історії клубу^[2]). Рекордсмен за кількістю голів, забитих за один матч чемпіонату Бразилії: у 1976 році Дада забив 10 м'ячів у зустрічі з «Санто-Амаро»^[3]. Дворазовий чемпіон Бразилії. Відомий своєю швидкістю — пробігав 100 метрів за 9,9 секунди. У складі збірної — чемпіон світу.

Клубна кар'єра

Даріо народився в бідній сім'ї в передмісті Ріо-де-Жанейро, Марешал Ермес. Його батько, Жуан Жозе дос Сантос, працював електриком, а мати, Метрополітана Баррос, була домогосподаркою. У 1951 році в родині сталося нещастя: мати загинула в пожежі, а Даріо разом з братами Маріо і Аноніо Жорже потрапив до дитячого будинку.

Грати він почав у 1965 році в скромній молодіжній команді клубу «Кампу Гранді», де юного спортсмена примітив великий клуб — «Атлетіко Мінейру», який у 1968 році підписав з ним контракт. В 1971 році допоміг «Атлетіко» виграти чемпіонат Бразилії.

У 1973 році Маравілья перейшов до іншого великого бразильського клубу «Фламенго», але наступного року повернувся в «Атлетіко».

У 1976 році, виступаючи за «Спорт Ресіфі», Даріо виграв чемпіонат штату Пернамбукано. А потім перейшов в «Інтернасьйонал». Угода з покупкою Даріо була однією з найбільших в історії бразильського футболу, але на відміну від зірок того «Інтера», Фалькао, Еліас Фігероа, Пауло Сезар Кажу і Валдоміро, Даріо засуджувався як гравець, що гальмує гру, але поступово Даріо став одним з головних бомбардирів клубу, найбільше забивши в чемпіонаті 1976 року, включаючи перший фінальний матч.

Наступний сезон у Даріо не вийшов — він захворів на пневмонію і більшу частину сезону лікувався. Він повернувся в «Атлетіко Мінейру», але без особливого успіху, і його кар'єра пішла на спад. Згодом Даріо грав у командах набагато нижчих класом, ніж раніше, поки не закінчив кар'єру в клубі «Комершиал СП».

Виступи за збірну

Майстерність і клас юного Даріо стали настільки очевидними, що Еміліу Гаррастазу, президент країни, попросив тренера збірної Маріо Загалло, щоб Даріо приєднався до національної збірної Бразилії^[4]. Хоча більшу частину чемпіонату світу 1970 року в Мексиці Даріо провів на лаві запасних, він все ж став чемпіоном світу.

Протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни лише 7 матчів.