Данилевський Іван Лук'янович

Іван Лук'янович Данилевський
Іван Лук'янович Данилевський
Народився	1751; Київ, Російська імперія
Помер	1807
Місце проживання	Російська імперія
Alma mater	Києво-Могилянська академія
Галузь	медицина
Заклад	Геттінгенський університет
Науковий ступінь	доктор медицини
Діти	Олександр Іванович Михайловський-Данилевський

Іва́н Лук'я́нович Даниле́вський (Михайловський) (1751, м. Київ — 1807 р., м. см. невід.) — доктор медицини, один з перших представників соціальної гігієни в Російській імперії.^[1] Також банківський діяч, директор Державного позикового банку Російської імперії. Батько військового історика Олександра Михайловського-Данилевського.^[2]

Біографія

Навчався в Києво-Могилянській академії. Можливо, вивчав медицину у медико-хірургічній школі при Московському генеральному госпіталі.^[3]

У вересні 1778 року був найнятий генералом Петром Милорадовичем за 250 рублів на рік як наставник для подорожі сина генерала Григорія і племінника Михайла.^[4] Навчався разом із Григорієм 4 роки у Кенігсберзькому університеті. 1782 року Данилевський разом із Милорадовичами переїхав до Геттінгену, де поступив до медичного факультету у Геттінгенський університет.

Там 11 вересня 1784 року захистив докторську дисертацію «Про найкраще медичне управління». Присвятивши свою наукову працю проблемі удосконалення охорони здоров'я, Данилевський вважав, що держава має опікуватися здоров'ям населення. У своїй дисертації сформулював положення про необхідність проведення широких профілактичних заходів, організацію медичної допомоги під час пологів, охорону здоров'я дітей, фізичне виховання молоді, запровадження санітарної освіти та рекомендації санітарно-гігієнічного характеру. Німецький клініцист Петер Франк, який стояв біля витоків науки соціальної гігієни, повністю надрукував її у своєму журналі «Вибрані твори» як зразкову.^[5] В німецькій пресі вона отримала дев'ять позитивних відгуків.

1786 року Данилевський повернувся на батьківщину. Продовжувати медичні дослідження не став, а почав працювати банківським робітником у Державному позиковому банку. Дослужився до посади директора правління цього банку.

Під час царювання імператора Павла І був запідозрений у поданні провокаційного листа до нього. Імператор, щоб відвести наклеп нагородив Івана Данилевського титулом дійсного статського радника і дозволив змінити прізвище на Михайловський, на честь свого переїзду до Михайлівського замку.