Даніель Гран

Даніель Гран
нім. Daniel Gran
Народився	22 травня 1694(1694-05-22)[1][3] або 8 червня 1694(1694-06-08)[4]  Відень, Габсбурзька монархія
Помер	16 квітня 1757(1757-04-16)[1][2][…] (62 роки)  Санкт-Пельтен, Чехія[5]
Поховання	St. Pölten domed
Країна	Австрія
Діяльність	художник, художник фресок
Галузь	малярство
Знання мов	німецька
Magnum opus	Аннакірхе
Посада	придворний художник
Медіафайли у Вікісховищі

Даніель Гран (нім. Daniel Gran, 22 травня 1694, Відень — 16 квітня 1757, Санкт-Пельтен) — австрійський художник епохи пізнього бароко. Один з найбільших представників австрійського бароко.

Навчався у Франца де Паула Фергі у Відні.

Завдяки матеріальній підтримці сім'ї Шварценбергів в 1719—1720 роках продовжив навчання в майстерні Франческо Солімена в Неаполі і Себастьяно Річчі у Венеції і орієнтувався, швидше, на світлі композиції другого, ніж на світлові контрасти першого.

Повернувшись з Італії, в 1727 році став придворним художником Габсбургів.

Прикрасив фресками багато монастирів в Австрії. Писав також вівтарні картини (наприклад, в Аннакірхе (1717)).

Крім кількох вівтарних картин, він присвятив себе, головним чином, декоративному живопису. У Мармуровій залі палацу Шварцеберг у Відні він розписав плафон («Аполлон і дев'ять муз», 1724—1728).

Відмовившись від офіційних функцій, він став радником кліру з християнської іконографії та алегоричних зображеннь. Його головною роботою став розпис плафона Австрійської національної бібліотеки у Відні (1730).

У числі його учнів — Бартоломео Альтомонте.