Данія-Норвегія

Kongeriget Danmark og Norge Королівство Данії і Норвегії
Персональна унія (1524–1533) Подвійна монархія (реальна унія) (1537–1814)[1]
1524–1533 1537–1814 ↓
Прапор Герб
Девіз Regna firmat pietas[en] ("Благочестя зміцнює царства")[2] Використовувався у 1588–1648
Гімн Kong Christian stod ved højen mast "Король Крістіан стояв біля високої щогли" Використовувався у 1780–1814[3]
Мапа Данії–Норвегії, прибл. 1780
Столиця	Копенгаген (Данія) Осло (Норвегія)
Мови	Офіційна: данська, німецька, латинська Також: норвезька, ісландська, фарерська, саамська, гренландська
Релігії	1524–1533 католицизм 1537–1814 лютеранство
Форма правління	монархія Данія: виборна монархія (1524–1660) спадкова абсолютна монархія (1660–1814) Норвегія: виборна монархія (1524–1537) (de facto) спадкова монархія (1537–1814) (de facto) абсолютна монархія (з 1661)
Законодавчий орган	Ріґсрод і Герредаг Абсолютна монархія 1660-1814 Норвезька урядова комісія 1807-1810[4]
Історичний період	Рано сучасна Європа
• Засновано	1537
• Ліквідовано	1814
Площа
• 1780	487 476 км2
Населення
• 1645	1 315 000 осіб
• 1801	1 859 000 л.
Валюта	данський ріґсдалер норвезький ріґсдалер
Попередник Наступник Кальмарська унія Данська унітарна держава[en] Швеція-Норвегія Норвегія Графство Ларвік (1814–1817)[en][5]
Сьогодні є частиною	Данія  Фарерські острови  Ісландія Норвегія  Швеція  Естонія  США (1600—1680)  Велика Британія  Німеччина  Гренландія Колонії  США (1754—1814)  Індія  Гана
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Данія-Норвегія

Данія-Норвегія (дан. та норв. Danmark–Norge) — союз королівств Данії та Норвегії, до якого також входили норвезькі володіння Фарери, Ісландія та Гренландія. Однак у тої час цей термін не використовувався, а держава зазвичай називалася "den danske krone" (kron zu Dennemarck) або "Tvillingrigerne"^[6]. Унію між королівствами було укладено 1536 року після закінчення Кальмарської унії, вона діяла до 1814 року. Назагал державу називали Королівством Данії, оскільки в союзі домінувала саме Данія. Столицею монархія була данська столиця Копенгаген. 1460 року король Кристіан I приєднав землі Шлезвігу та Гольштейну. Назва Данія-Норвегія виникла з титулу монарха: Король Данії та Норвегії, Вендів та Ґотів.

Адміністрація використовувала дві офіційні мови, данську та німецьку, і протягом кількох століть існували обидві Данська канцелярія^[en] (данська Danske Kancelli) і Німецька канцелярія (данська Tyske Kancelli)^[7].

За часів Данії-Норвегії вона постійно володіла різними заморськими територіями.

З XVII століття королівства придбали колонії в Африці, Карибському басейні та Індії. У період свого розквіту імперія становила близько 2,655,564.76 км² (1,025,319 кв. мил.)^{[note 1]}, після розпаду унії, в 1814, всі заморські території увійшли до складу Данії.

Данія-Норвегія утримувала численні колонії з XVII по XIX століття в різних частинах Індії. До колоній входили міста Транкебар^[en] і Серампор^[en]. Останні поселення, які контролювала Данія, були продані Сполученому Королівству в 1845. Права на Нікобарські острови були продані в 1869.

Данія-Норвегія заснувала Датську Вест-Індію з центром на Віргінських островах. Ця колонія була однією з найтриваліших колоній Данії, поки її не продали Сполученим Штатам у 1917. Вона стала Віргінськими островами США.

У регіоні Золотого узбережжя^[en] Західної Африки Данія-Норвегія з часом також контролювала різні колонії та форти. Останні форти, що залишилися, були продані Сполученому Королівству в 1850 з Данії.

• Кальмарська унія

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2017)