Дацей Василь Васильович
Дацей Василь Васильович (нар. 14 січня 1936, Вирава) — український прозаїк. З біографіїНародився 14 січня 1936 р. в с. Вирава Гуменського округу Пряшівського краю (Словаччина). Навчався у гімназії в Гуменному, ще під час навчання виїхав у Пряшів, щоб здобувати духовну освіту, та передумав і повернувся у гімназію. У зв'язку з реорганізацією освіти після лютневого перевороту 1948 закінчив середню школу в Межилабірцях, потім філософський факультет Пряшівського університету. Після середньої школи працював якийсь час робітником у Чехії, в індустріальній Остраві. Після здобуття вищої освіти десятиліття працював у Пряшеві учителем в українській гімназії, редактором у Відділі української літератури Словацького педагогічного видавництва та журналі «Дружно вперед». З уведенням радянських військ у Чехословаччину його звільнили з посади редактора в журналі, і він став безробітним, лише доклавши максимум зусиль, влаштувався на роботу робітником-деретизатором, аж 1980 року був прийнятий консультантом-редактором в Український національний театр у Пряшеві, де працював до 1982 року. У 1982 р. переїхав до Братислави. Повністю реабілітований 1989 року. У 1990–2003 рр. очолював Спілку українських письменників Словаччини, був головою Асоціації письменницьких організацій Словаччини. ТворчістьАвтор збірок оповідань «Ми і наші знайомі» (1961), «Монологи», «Крихка орхідея»; повістей «Очі невиразного кольору» (1965), «Зелена обручка» (1981), «Кольорові сіті», романів «Зірки лиш мерехтять» (1983), «Сонячний верх» (1984), «Коріння» (1988), «Я тут випадково…».
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia