Дацький Владислав Євгенович

Владислав Дацький
 Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження7 березня 1998(1998-03-07) (27 років)
Псевдо«Дацик»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»
Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»

Владисла́в Євге́нович Да́цький (псевдо Дацик) — український військовослужбовець 3-ї окремої штурмової бригади, учасник російсько-української війни, Герой України (2025)[1], кавалер ордена «За мужність» ІІ та ІІІ ступеня.

Життєпис

Мама Владислава була продавцем у магазині. Тато Владислава був пожежником, потім шахтарем, брав участь у миротворчій місії на Балканах.[2] Тато i мама Владислава у розлученні, тато воює в ТРО.

З 18 років проходив контрактну службу в морській піхоті. Відслужив 3 роки. Працював в Польщі на будівництві. Під час епідемії Ковіду розпочав виготовляти м`які меблі, ліжка. З початком повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Києва та бився за південь України. Командир взводу «Десептиконів» 3-ї Окремої Штурмової Бригади. ТВО командира 2-ї роти 2-го штурмового батальйону 3 ОШБр [3].

У 2024 році закінчив навчання на факультеті фізичного виховання за спеціальністю 014.11 Середня освіта (Фізична культура) в Центральноукраїнському державному університеті ім. Володимира Винниченка.[4]

Ставлення до релігії

На інтерв'ю 2024 року Владислав висловився, що вірить у Бога, але не поклоняється йому[5].

Нагороди

Фільмографія

Примітки

  1. а б Указ Президента України №273/2025 Про присвоєння В. Дацькому звання Герой України. 5 травня 2025. Процитовано 6 травня 2025.
  2. RAMINA (23 серпня 2024). Чому одні ухиляються, а інших тягне на фронт?! ДАЦИК & ГРОМ | "Дачний двіж" з @Raminaeshakzai. Процитовано 31 березня 2025 — через YouTube.
  3. Гулійчук, Дмитро (7 березня 2024). Перший бій: командир з 3-ї штурмової дав цінну пораду "непристріляним" військовим. ТСН. Архів оригіналу за 27 грудня 2024. Процитовано 24 січня 2025.
  4. Випускнику факультету фізичного виховання присвоєно звання Героя України!. Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка (укр.). 16 травня 2025. Процитовано 18 травня 2025.
  5. 3-тя окрема штурмова бригада (23 серпня 2024). Дацик і Процент: заморозка війни, "кухня" в ротах, підбірка зашкварів та стосунки з дівчатами. Процитовано 2 квітня 2025 — через YouTube.
  6. Указ Президента України №270/2024 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 3 травня 2024. Архів оригіналу за 30 листопада 2024. Процитовано 24 січня 2025.
  7. Указ Президента України №486/2023 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 14 серпня 2023. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 24 січня 2025.
  8. Указ Президента України №148/2023 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 14 березня 2023. Архів оригіналу за 8 грудня 2024. Процитовано 24 січня 2025.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya