Дверницький Омелян Миколайович
Омелян Миколайович Дверницький (1838, село Будятичі, Володимир-Волинський повіт — 2 липня 1906, Київ) — археолог, краєзнавець, голова братства Святого Володимира у місті Володимир на Волині. Автор публікацій з історії та археології Волині. Творець першого класичного музею у Володимирі, який з 2014 року носить ім'я свого засновника - «Володимирський історичний музей імені Омеляна Дверницького»[1]. БіографіяНародився у дворянській родині в селі Будятичі Володимир-Волинського повіту. Початкову освіту Омелян Дверницький здобув у Луцькому Дворянському училищі. На той час заклад мав репутацію найкращої школи західної частини Волині. Освіту продовжив у 1-й Київській гімназії. В 1860-х роках закінчив юридичний факультет Київського університету святого Володимира. Після випуску працює мировим посередником[2]. До його обов'язків входило: розгляд скарг, суперечок і непорозумінь між поміщиками та їх звільненими від кріпацтва селянами; регулювання відносин між ними (укладання угод про наділи землі, склад повинностей та переведення на викуп, затвердження, а іноді й самостійне складання уставних грамот, обмін земельних угідь, посвідчення викупних актів та контроль за виконанням селянами повинностей і викупних платежів); нагляд за діями органів місцевого самоврядування; судовий розгляд дрібних справ щодо найму робітників, оренди землі, потрав і порубок лісів, якщо ціна позову не перевищувала 30 рублів. Згідно з положеннями судової реформи 1864 року мирові посередники разом із селянами брали безпосередню участь в їх життєдіяльності — організовували общини, волості, самоврядування на цих рівнях; затверджували на посаді та приводили до присяги волосних старшин. Під контролем мирових посередників виявились усі виборні селянські органи, всі справи по судово-поліцейському розгляду. Тому в їх руках опинялась реальна адміністративно-поліцейська влада в повіті. За здібності та хист до справи Омелян Дверницький був назначений головою з’їзду мирових посередників в Подільській губернії. Знання краю та людей, отримане ним чудове виховання, а головне природний такт полегшували йому працю. Його діяльність по улаштуванню селян та упорядкуванню земельних відносин в Подільській губернії пройшла без конфліктів. Він мав позитивний вплив на своїх товаришів по службі. На початку 1870-х років, коли служба мирового посередника набула рутинний характер і звелась до роботи з паперами, Омелян Дверницький перейшов в мирові судді Проскурівського повіту. Місцем свого проживання Омелян Миколайович вибрав Меджибіж, військовий центр Подільської губернії. На посаді мирового судді і голови з'їзду, Дверницький, залишався так само коректним та безпристрасним урядовцем, як і на посаді мирового посередника. Через хворобу батька і необхідність допомогти родині переїздить на Волинь у 1878 році. У 1879 році переведений мировим суддею Володимир-Волинського округу та назначений головою з’їзду[3]. Під час життя у Володимирі Омелян Дверницький в 1887 році утворив православне Братство Святого Володимира та Давньосховище при ньому – одну з найдавніших збірок старожитностей на Волині. Там зберігалося понад 100 рукописів та 500 стародруків. Був ініціатором відбудови Успенського собору. Автор краєзнавчих праць про пам'ятки архітектури Володимира–Волинського. Перший почесний громадянин Володимира–Волинського[4]. Посаду голови з’їзду мирових суддів Омелян Дверницький займав до виходу на пенсію і далі в якості почесного мирового судді до свого переїзду в Київ. Помер у Києві 2 липня 1906 року. Похований біля північної стіни Успенського собору у Володимирі[5]. РодинаОмелян Дверницький мав лише сина Василя. Він був одружений з Наталією Чапліною, що мала маєток та землі у селі Мишів (Іваничівського району). Василь Дверницький був вбитий російськими більшовиками у Польщі. Дітей вони не мали[6]. Праці
Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
