Двозначність

У логіці двозначність або еквівокація («називання двох різних речей одним ім'ям»)^[1] — це неформальна помилка, яка є наслідком використання певного слова/виразу в кількох значеннях під час аргументації.^[2][3]

Це різновид неоднозначності^[en], яка виникає через фразу, що має два чи більше різних значення, а не через граматику чи структуру речення.^[2]

Двозначність у силогізмі (ланцюг міркувань) породжує помилку чотирьох термів (quaternio terminorum). Нижче наведено приклад:

Усі осли [тварини] мають довгі вуха.

Карл — осел [простодушна людина].

Тому у Карла довгі вуха.

Тут двозначне словосполучення — це метафоричне використання слова «осел» для позначення простодушної чи огидної людини замість віслюка.

Двозначність також може використовуватися для об'єднання двох схожих позицій, однієї скромної, яку легко захистити, а іншої — набагато суперечливішої. Сперечальник висуває суперечливу позицію, але коли йому заперечують, вони наполягають на тому, що вони просувають лише більш скромну позицію.