Двойнік Марія-Христина Олександрівна

Двойнік Марія-Христина Двойнік Марія-Христина Олександрівна
Загальна інформація
Народження	10 квітня 1992(1992-04-10)  Київ
Смерть	13 листопада 2024(2024-11-13) (32 роки) поблизу Покровськ Донецька область
Поховання	Берковецьке кладовище
Національність	українка
Псевдо	«Альпака»
Військова служба
Роки служби	2022—2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Медичні сили
Формування	«Госпітальєри»
Війни / битви	Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Двойнік (Яневич) Марія-Христина Олександрівна («Альпака») (10 квітня 1992, Київ —13 листопада 2024, поблизу Покровська Донецької області) — українська волонтерка, зоозахисниця і військова парамедикиня медичного батальйону «Госпітальєри».

Марія-Христина Олександрівна Двойнік народилась у Києві 10 квітня 1992 року в родині Олександра Яневича і Наталії Михайлової^[1].

Перед початком повномасштабної війни брала активну участь у допомозі команді порятунку тварин KARG (Kyiv Animal Rescue Group). Серед захоплень Марії-Христини були подорожі, альпінізм, спелеологія, археологія, стрибки з парашутом^[2].

З початком повномасштабної війни вона зайнялась активним волонтерством на користь ЗСУ. Особливо вагомою роботою в цій сфері було перевезення автомобілів на потреб фронту з закордону. Також, вона активно організовувала збір коштів на потреби фронту, а також вивозила тварин з прифронтових територій^[1].

З кінця 2022 року долучилась до медичного батальйону «Госпітальєри» на правах бойового медика. Відзначилась високим професіоналізмом при порятунку поранених^[3].

13 листопада 2024 року в ході ротаційного виїзду на евакуацію поранених неподалік Покровська Донецької області потрапила під обстріл, де отримала поранення несумісні з життям. 15 листопада 2024 року з загиблою бойовою медикинею попрощались у Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві в присутності рідних та побратимів, а також небайдужих киян. Того ж дня її було поховано на Берковецькому кладовищі Києва^[4].

В день загибелі Марії-Христини, прес-служба медичного батальйону «Госпітальєри» згадала про свою підлеглу наступним чином:

«Дуже світла, невгамовна, прагнуча знань, цілеспрямована людина, яка будувала безліч планів на майбутнє і самовіддано любила те, чим займалась. Вона волонтерила, закривала великі збори. Ще більше любила Україну, мріяла про її відновлення після перемоги»^[3].

Командир медичного батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич згадала про свою посестру так:

«Вона не не знала страху та не вагаючись ризикувала собою, щоб рятувати побратимів і допомагати їм повернутися додому живими. Росіяни обірвали її життя, забравши у нас підтримку, а у бійців – шанс на порятунок. Її серце завжди було відкрите для кожного, хто потребував допомоги. Ця загибель є страшним ударом по нашому батальйону. Світла пам’ять нашій сміливій посестрі Альпаці. Вона залишила по собі теплі спогади, які будуть жити в наших серцях. Її подвиг ніколи не буде забутий. Вклоняємось за кожне врятоване життя у цій війні. Герої гинуть, рятуючи інших. Честь»^[5].