Ікона преподобної Анни Кашинської[ru], яку деканонізували в 1677—1678 році за двухперстя, останнє зображено на іконі. Опис зображення: датування — середина XVII століття; матеріал — шовк, золотные, срібні й шовкові нитки. Місце зберігання: Державний історичний музей. Походження: надійшло з музею міста Кашина в 1955 році. Розмір: 196 х 99
Деканонізація (від лат.De- — приставка, яка означає: відокремлення, рух донизу, позбавлення, відсутність[1] + лат.Canonizatio; грец.κανών — список, каталог[2][3][4][5]) — вилучення на соборі людини з переліку або списку святих, яку до того було канонізовано і шановано. Виключення з переліку або списку святих може відбуватися через помилкову канонізацію, або в силу релігійної політики. Деканонізація означає, що з даного моменту церковний собор забороняє людям звертатися з молитвою до деканонізованої особи, і собор більше не вважає її своїм заступником перед Богом і Небесним покровителем.
Православ'я
У Російській православній церкві найбільш відомий випадок деканонизації є з княгинею Анною Кашинською, що стався у 1677 році на Малому Московському соборі, який надалі був підтверджений на Великому Московському соборі 1678 року. Причиною деканонізації стала релігійна політика насильницького запровадження на Русі триперстного замість двоєперстного хресного знамення[6][7]. Реформи, що почалися при Олексєві Михайловичеві й продовжувалися за Петра I і його послідовників, вимагали політичного і церковного розмежування з попередньою традицією і національною культурою. В першу чергу деканонизація торкнулася осіб, чиї літературні праці або агіографічні твори суперечили новій релігійній політиці. Було призупинено вшанування відомого церковного письменника і перекладача преподобного Максима Грека[8]. Соборно засуджено житіє преподобного Євфросинія, Псковського чудотворця (1481), а сам він був викреслений з церковного статуту. В церковному Статуті 1682 р. зникли пам'ятні дні, пов'язані з 21 російським святим. У петровські часи було припинено шанування віленських мучеників Іоана, Антонія і Євстафія, які носили бороди, і постраждали від гладко голеного князя-язичника[9].
Євген Голубинський вказує: «Статутний запис, ведений ключарями Успенського собору між 1666—1743 роками, примітний вкрай малою кількістю Російських святих, яким служилось в соборі. Святих цих всього 11». Всього дослідники налічують кілька десятків святих, в різний час заборонених до шанування з середини XVII до кінця XIX століття.
У XX столітті ряд раніше деканонизированных святих повернули в церковний календар. Широкий резонанс мало повторне прославлення Анни Кашинської в 1909 році. Особливо плідною в цьому плані виявилося правління Патріарха Пімена, коли відновили шанування Івана Чеполосова, Володимира і Агрипини Ржевських та ін. Однак більшість давньоруських подвижників, чиє шанування було припинено у часи «боротьби з розколом», так і залишилися забутими.
Суспільний інтерес до самої процедури деканонизації і її обґрунтованості у Російської православної церкви значно посилився в кінці 2012 — початку 2013 років у зв'язку з тим, що з церковного календаря на 2013 рік зникли деякі новомученики[10][11][12][13][14]. Доктор канонічного права протоієрей Владислав Ципін зазначає, що «процедура канонізації прописана і рішення про канонізацію може прийняти тільки Собор. Процедура деканонізації не тільки не прописана, але в церковних канонах немає навіть такого слова»[15]
Католицизм
В Католицькій церкві було припинено вшанування Симона Трентського, канонізованого папою Римським Сикстом V. У 1965 роціДругий Ватиканський собор Католицької церкви скасував культ Симона Трентського, бо той був заснований на умисній містифікації, і видалив його ім'я з католицької мартирології. Разом з тим, у Католицькій церкві немає процедури деканонизації як такої, тому в 1965 році його ім'я просто видалили з усіх місцевих літургійних календарів.
Англіканство
У 1966 році англіканською церквою був виключений з книг місцевошанованих святих Г'ю Лінкольнський[16].
В нерелігійній мові
В нерелігійною літературі і в побутовій мові термін «деканонизация» має інший зміст, він вживається в значенні — відмова від догматичних канонів, розвінчання претензій на непогрішну істинність кого-небудь або чого-небудь[17].
↑Canonization Christianity [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Encyclopædia Britannica — Canonization, official act of a Christian communion — mainly the Roman Catholic Church but also the Eastern Orthodox Church — declaring one of its deceased members worthy of public cult and entering his or her name in the canon, or authorized list, of that communion’s recognized saints.
↑Крест и круг : из истории христианской символики / Б. А. Успенский[ru]. - Москва : Языки славянской культур, 2006. - 488 с., [12] л. ил., цв. ил. : цв. ил.; 22 см.; ISBN 5-9551-0108-X (в пер.); ISSN 1727-1630 / С. 90. — Московский собор 1678 г., принявший решение о деканонизации св. Анны Кашинской на том основании, что мощи ее сохранились с двуперстно сложенной рукой / С. 333 — При патриархе Иоакиме (1675-1690 гг.) были случаи деканонизации святых на том, в частности, основании, что их мощи сохранились с двуперстно сложенной рукой. Так случилось с Анной Кашинской в 1678 г. и с Евфимием Архангелогородским в 1683 г. (см.: Голубинский, 1903, с. 166; Вургафт и Ушаков, 1996, с. 28, 92). / с. 365 — Анна Кашинская (в иночестве София) († 1368), жена кн. Михаила Ярославича Тверского; канонизирована в 1649 г., деканонизирована в 1678 г., вновь признана святой в 1909 г.
↑Святость в эпоху Петра Первого [Архівовано 18 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / Наумов А. Е. [Архівовано 20 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Именно в его время мы сталкиваемся с довольно необычным для Восточной церкви допущением в церковную жизнь деканонизации, идущей вслед за изменением церковной политики. Ярким примером этого является преп. Анна Кашинская, которая была прославлена в 1650 г., а ее деканонизация была проведена патриархом Иоакимом в 1677 г. <...> И преп. Максим Грек, местное прославление которого совершилось по благословению патриарха Иова в 1591 г., был деканонизирован, вероятно, устным запрещением, по таким же причинам. <...> в XVIII в. оказались деканонизированы десятки подвижников.
