Дем'янівський Сергій Григорович

Сергій Григорович Дем'янівський
Народження	10 грудня 1906(1906-12-10) Київ
Смерть	19 липня 1994(1994-07-19) (87 років) Москва
Поховання	Хованський цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР  Росія
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Освіта	Військовий інститут іноземних мовd
Роки служби	1928—1929, 1932—1960
Партія	КПРС
Звання	Полковник
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Сергій Григорович Дем'янівський, іноді Демянівський (нар. 1906 — пом. 1994) — радянський військовик часів Другої світової війни, командувач артилерією 5-ї гвардійської стрілецької дивізії (11-а гвардійська армія), гвардії полковник. Герой Радянського Союзу (1945).

Народився 10 грудня 1906 року в місті Києві в родині службовця. Українець. Після закінчення професійно-технічної школи працював на будівництві, у геологорозвідці, на заводі.

У лавах РСЧА перебував у 1928—1929 роках та з 1932 року. Закінчив артилерійські курси, проходив військову службу в стройових частинах.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Західному, Брянському, 2-у Прибалтійському і 3-у Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1942 року.

Початок війни капітан С. Г. Дем'янівський зустрів на посаді командира 2-го артилерійського дивізіону 664-го гаубичного артилерійського полку 162-ї стрілецької дивізії 5-ї армії Західного фронту. У липні 1942 року брав участь у Смоленській битві.^[1]

У 1942—1943 роках — начальник 2-го відділення артилерійського забезпечення УКАРТ 33-ї армії. У 1943 році підполковник С. Г. Дем'янівський призначений командувачем артилерії 5-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Особливо відзначився у боях на території Східної Пруссії. Вміло організував артилерійське забезпечення під час форсування затоки Фрішес-Каф і 26 квітня 1945 року з частинами переправився через затоку. Вогнем артилерії дивізії сприяв захопленню і розширенню плацдарму. Під час штурму військово-морської бази і міста Піллау замінив командира частини, що вибув зі строю, і вміло керував діями частини.

Після закінчення війни продовжив військову службу в ЗС СРСР. У 1947 році закінчив Вищі академічні курси, у 1953 році — Військовий інститут іноземних мов. Викладав у тому ж інституті. З 1960 року полковник С. Г. Дем'янівський — у відставці.

Мешкав у Москві, де й помер 19 липня 1994 року. Похований на Хованському Західному кладовищі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм»^[2], полковникові Дем'янівському Сергію Григоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5037).

Також нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора (18.03.1942, 13.07.1944, 31.03.1945, …), орденами Суворова 3-го ступеня (24.04.1945), Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) і 2-го (31.10.1943) ступенів, Червоної Зірки і медалями.