Демобілізація (військова справа)

Демобіліза́ція, дембель, ДМБ (фр. demobilisation, від латинських de… — префікс, який означає скасування, припинення, і лат. mobilis — рухомий) — переведення збройних сил і народного господарства країни з воєнного стану на мирний після завершення війни або внаслідок мирного розв'язання конфліктної ситуації, яка зумовила необхідність мобілізації.

Здійснюється шляхом розформування військових частин, з'єднань і об'єднань, штабів, установ, допоміжних підрозділів, звільнення у запас надлишкового особового складу.

Демобілізація — процес, зворотний процесу мобілізації. Демобілізований — військовослужбовець звільнений з військової служби (письмово оформлений); цьому відповідає термін абшитований (пол. abszytowany від нім. Abschied) — звільнений (відставний) військовий службовець часів Гетьманщини^{[1][2][3][4][5]} (у «саксонський період» 1697—1763 років).

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»^[6] законодавче визначення терміна в Україні:

демобілізація — комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати мирного часу;

Серед військовослужбовців строкової служби Радянської армії терміном демобілізація також неофіційно називали процес звільнення у запас після проходження дійсної військової служби. Традиція такого використання терміна залишається в арміях країн пострадянського простору, в яких існує загальна військова повинність.

Внаслідок проведення демобілізації національна економіка отримує збільшення наявного працездатного населення, тобто збільшення пропозиції робочої сили. З одного боку, це дає змогу підвищити ефективність функціонування економіки, а з другого, особливо в умовах масштабної повоєнної демобілізації, несе ризик збільшення безробіття та погіршення соціальної ситуації.

Зокрема, по завершенні Другої світової війни протягом 1945—1947 років з лав Радянської армії було демобілізовано до 8,5 мільйона осіб. Це створило значні проблеми соціального захисту й адаптації, медичної реабілітації колишніх військовослужбовців, серед яких були мільйони поранених та інвалідів. Також гострими стали проблеми працевлаштування в містах, професійної освіти, перекваліфікації.

Позитивним з погляду економіки наслідком демобілізації є вивільнення техніки, обладнання та інших засобів виробництва цивільного або подвійного призначення, які спрямовувалися на забезпечення потреб армії. Так, у ході повоєнної демобілізації 1945—1947 промисловість і сільське господарство СРСР отримали приблизно 150 тисяч автомобілів і 1 мільйон коней. Також були вивільнені літаки транспортної авіації, понад 1500 морських і річкових суден.

У радянській армії і в Українській армії була прийнята абревіатура ДМБ, яка позначала звільнення військовослужбовця зі строкової служби.

• Демобілізації повоєнні
• Хвилі мобілізації в Україні (2014‒2015)

• О. Є. Лисенко. Демобілізації повоєнні в радянських республіках та СРСР у 1921-24 та в СРСР у 1945-47 роках [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 321. — ISBN 966-00-0405-2.
• Н. Ф. Шипік Фронтовики та інваліди війни у соціальній структурі Сталінської області в перші повоєнні роки. // Маріупольський державний гуманітарний університет.

• Демобілізація [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.

Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.