Партія була створена 28 грудня 2012 року як виборчий список і відразу приєдналася до «Italia. Bene Comune» лівоцентристської коаліції, сформованої для участі у загальних виборах 2013 року[5]. Компакт-диск спочатку включав великі частини «Альянсу для Італії» (АДІ), очолюваного Франческо Рутеллі та Бруно Табаччі, і «Права і Свобода» (ПіС), відкололася від «Італійської групи цінностей» (ІГЦ) на чолі з Массімо Донаді[6][7]. Що стосується АДІ, то більшість провідних членів і діючих депутатів партії приєдналися до ДЦ[8][9], з Табаччі як їхнім лідером, тоді як Рутеллі вирішив не бути кандидатом[10] і пішов з активної політики.
Табаччі брав участь у лівоцентристських первинних виборах 2012 року, де отримав лише 1,4% голосів. Після поразки Табаччі підтримав переможця П'єра Луїджі Берсані з «Демократичної партії» (ДП). На загальних виборах ДЦ набрала 0,5% голосів як у Палаті депутатів, так і в Сенаті[11], повернувши шість депутатів ( Франко Бруно, Роберто Капеллі, Анієло Формізано, Кармело Ло Монте, Піно Пісіккіо та Табаччі)[12]. У підсумку партія була сильнішою в Базилікаті (4,4%),[13]Калабрії (2,0%) [14] та Апулії (1,5%)[15]. На наступних регіональних виборах у Базилікаті спільний список ДЦ — United Populars [16] набрав 5,0% голосів [16],а колишній лідер ІдВ Нікола Бенедетто [17] був переобраний до регіональної ради[18].
Вибори до Європарламенту 2019, альянси та розколи
Для виборів до Європейського парламенту 2014 року ДЦ сформував, разом із «Громадянським вибором» (Гв) і «Актом зупинити занепад» (АЗЗ), «Європейським вибором» (Єв), виборчий список на підтримку партії «Альянс лібералів і демократів за Європу», включаючи також «Італійська ліберальна партія» (ІЛП), «Італійська республіканська партія» (ІРП), «Ліберально-демократичний альянс для Італії» (ЛЛАдІ), «Консерватори та соціальні реформатори» (КтСР), «Європейська федералістська партія» (ЄФП) та інші незначні рухи[19][20][21]. Список, головним кандидатом якого на Півдні був Табаччі [22], отримав лише 0,7% голосів і не зміг повернути жодного депутата Європарламенту[23].
У червні 2014 року Пісіккіо, віце-президент партії, залишив партію через розбіжності з Табаччі[24][25][26]. У жовтні також інший віце-президент, Формізано, залишив ДЦ і повернувся до ІЦ[27]. Станом на кінець 2014 року з шести депутатів, обраних ДУ у 2013 році, лише двоє (Табаччі та Капеллі) все ще були активними в партії (Бруно залишався лояльним до АЗІ весь час і ніколи не приєднувався до Дц, тоді як Ло Монте опинився в «Італійській соціалістичній партії»).
У листопаді 2014 року ДЦ сформував спільну групу з «Solidary Democracy» (DemoS)[28], аналогічною групою, сформованою відколами від SC, а пізніше «Populars for Italy» (PpI), очолюваними Лоренцо Деллаї та Андреа Оліверо[29]. Раніше того ж року партія утворила різні центристські альянси з DemoS,[30][31] SC,[32][33]«Союзом центру» (СЦ) [34][35] та/або Reality Italy [36].[36] на регіональних виборах 2014 та 2015 років (у Кампанії було обрано двох регіональних радників).
Наприкінці 2015 року Доменіко Россі, генерал у відставці, і заступник міністра оборони (в уряді Ренці, а пізніше і в уряді Джентілоні ), приєднався до ДЦ. У січні 2017 року Маріо Катанія, колишній міністр сільського господарства, став четвертим заступником партії[37][38][39].
У січні 2018 року ДЦ та приєдналася до «Є+» (Є+), ліберального виборчого списку, раніше сформованого італійськими радикалами та Forza Europa, прагнучи стати частиною лівоцентристської коаліції на майбутніх загальних виборах 2018 року[42][43][44]. Рішення, прийняте з технічних причин, полягало у відході ДЦ від альянсу з DemoS. Список набрав 2,6% голосів на виборах, не подолавши 3% бар'єру, але Табаччі було переобрано до палати в одномандатному окрузі в Мілані.
У січні 2019 року партія обрала Роберто Капеллі своїм секретарем [45] і брала участь у створенні Є+ як партії[46].
У вересні 2019 року Є+ вирішила не підтримувати новосформований Другий уряд Джузеппе Конте, незважаючи на спротив Табаччі та двох інших заступників від партії[47][48]. Троє проголосували за в палаті депутатів, а Емма Боніно проти в сенаті[49]. Отже, Табаччі вивів свій компакт-диск із Є+[50][51][52][53].
У січні 2020 року Маргерита Ребуффоні змінила Капеллі на посаді секретаря[54], тоді як Санза залишився віце-президентом.
У листопаді 2021 року Табаччі сформував спільну підгрупу в змішаній групі Палати разом з іншими трьома депутатами, двоє з яких обрані італійцями за кордоном. Згодом підгрупа отримала назву «Демократичний центр – італійці в Європі»[55]. Пізніше до підгрупи приєдналися кілька незалежних депутатів, і в період її розквіту вона включала 15 членів, переважно колишніх членів Руху п’яти зірок. ДЦ також сприяв формуванню нової групи в Сенаті під назвою «Європеїсти», повна назва якої була «Європеїсти — MAIE — Демократичний центр»[56], і сенатор Грегоріо де Фалько ненадовго приєднався до партії[57]. У червні 2022 року CD виступив спонсором формування сенатської групи Луїджі Ді Майо «Разом заради майбутнього»[58].
↑Archived copy(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 28 лютого 2013. Процитовано 8 лютого 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Archived copy(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 28 лютого 2013. Процитовано 8 лютого 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Archived copy. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 січня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Archived copy. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 січня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
