Демченко Олександр Петрович
Олександр Петрович Демченко (нар. 26 жовтня 1944, Київ) — український біофізик, доктор біологічних наук, професор. Має одні з найвищих науковометричних показників (h-індекс - 54[недоступне посилання з листопадаа 2019]) серед науковців України. БіографіяНародився в Києві. 1967 року закінчив фізичний факультет Київського державного університету ім Шевченка (зараз Київський національний університет імені Тараса Шевченка) зі спеціальності Молекулярна фізика [Архівовано 18 лютого 2019 у Wayback Machine.] . Навчався в аспірантурі Інституту біохімії ім. Палладіна АН УРСР (зараз Інституту біохімії ім. Палладіна НАНУ [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.]) під керівництвом академіка Володимира Беліцера. У 1972 році захистив кандидатську дисертацію з біохімії. З 1976 по 1982 рік працював старшим науковим співробітником і очолював лабораторію Молекулярної біології в Інституту геронтології АМН УРСР (зараз Інститут геронтології НАМНУ [Архівовано 10 лютого 2019 у Wayback Machine.]). У 1982 році захистив докторську дисертацію з біофізики. З 1982 по 1997 рік працював в Інституті біохімії ім. Палладіна на посаді старшого наукового співробітника, а з 1988 по 1996 очолював відділ Біофізики в цьому ж інституті. З 1997 по 2006 рік працював Нуковим радником у TUBITAK Marmara Center [Архівовано 2 квітня 2018 у Wayback Machine.], Туреччина. З січня 2004 року по грудень 2006 року був запрошеним професором у Університеті Луї Пастера[en] (зараз Страсбурзький університет), Страсбург, Франція З 2006 по 2017 рік очолював лабораторію Нанобіотехнологій в Інституті біохімії ім. Палладіна в Києві. Зараз на пенсії. Проживає в Києві. Веде власну колонку в розділі «Політика» на сайті «Українська правда»[1]. Публікується у тижневику Дзеркало Тижня [Архівовано 10 лютого 2019 у Wayback Machine.]. Наукова діяльністьРазом з Володимиром Беліцером досліджував полімеризацію фібрину при зсіданні крові. Надалі головні напрями наукових досліджень: молекулярна динаміка, фотофізика і спектроскопія білків і біологічних мембран; структура і функція ферментів і йонних каналів; згортання білків; електростатика та гідратація біомембран; розробка нових флуоресцентних сенсорів і зондів[2]. Автор 4 наукових монографій (з них дві англійською мовою) та редактор 3 книг з флуоресцентних зондів. Має більше 200 наукових публікацій.[3] Входить до складу редакційної ради 3 наукових журналів (Journal of Fluorescence (Springer), Journal of Molecular Recognition (Wiley), Methods Applications Fluorescence (IOP)). h-індекс - 54[недоступне посилання з листопадаа 2019] Публікації
Відзнаки
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia