Денисенко Олексій Іванович

Денисенко Олексій Іванович
Народився	24 жовтня 1911(1911-10-24)  місто Єлизаветград Херсонської губернії, тепер місто Кропивницький
Помер	невідомо
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Олексій Іванович Денисенко (24 жовтня 1911(19111024), місто Єлизаветград Херсонської губернії, тепер місто Кропивницький — ?) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4—6-го скликань. Член ЦК КПУ в 1952—1966 р.

Народився в родині робітника. У 1929 році закінчив фабрично-заводську школу при заводі «Червона зірка» в місті Зінов'ївську (тепер місто Кропивницький). З 1929 року працював ливарником на місцевому заводі. У 1930—1931 роках — служба в Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1931—1932 роках — студент Ленінградського хіміко-технологічного інституту. У 1932—1935 роках — секретар партійної організації заводу «Червоний Жовтень» у місті Зінов'ївськ (Кірово). У 1935—1937 роках — студент Харківського комуністичного сільськогосподарського університету імені Артема.

З 1937 року — на керівній партійній і радянській роботі. До 1942 року працював завідувачем відділу пропаганди і агітації Ізюмського районного комітету КП(б)У, 2-м і 1-м секретарем Ізюмського районного комітету КП(б)У Харківської області.

У 1942—1943 роках — уповноважений Військової ради Донського, Південно-Західного фронту. Учасник німецько-радянської війни.

У лютому 1944 — серпні 1946 року — секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У по кадрах. У серпні 1946 — січні 1948 року — 2-й секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У.

У січні 1948 — вересні 1949 року — голова виконавчого комітету Кам'янець-Подільської обласної Ради депутатів трудящих.

У вересні 1949—1952 роках — слухач Київської Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У.

З липня до вересня 1952 року — інспектор ЦК КП(б)У.

У вересні 1952 — 7 січня 1966 року — 1-й секретар Ровенського обласного комітету КПУ.

Одночасно з червня 1958 року — член Військової ради 13-ї армії Прикарпатського військового округу.

У листопаді 1965 — травні 1967 року — заступник міністра м'ясної і молочної промисловості Української РСР із кадрової роботи.

5 травня 1967 — 22 жовтня 1976 року — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по використанню трудових резервів.

З 1976 року — на пенсії.

• орден Леніна (26.02.1958)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948, 25.10.1961)
• орден «Знак Пошани» (14.09.1945)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (1945)
• медаль «За трудову доблесть» (1959)
• медалі

• Депутаты Верховного Совета СССР. Шестой созыв. — М. : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1962. (рос.)
• (рос.)Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991 [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]