Деньєр Андрій Іванович
Андрій Іванович Деньєр (Андрій (Генріх) Деньєр; Генріх-Йоганн Dtnier; нар. 1820, м. Могильов, Російська імперія — † 3 березня 1892, м. Санкт-Петербург, Російська імперія)[2] — російський художник, піонер фотографії в Росії. Фотограф Тараса Григоровича Шевченка Життєпис[3]Народився в родині швейцарського громадянина Йоганна Деньє, при народженні одержав ім'я — Генріх Деньє. Пізніше змінив ім'я на Андрій Іванович Деньєр. Деколи використовував і Андрій (Генріх) Деньєр. У Могильові закінчив гімназію (1842), після чого їде в Петербург і вступає як вільний слухач до Петербурзької академії мистецтв у клас історичного живопису Карла Брюллова. Навчається й одночасно дає уроки малювання в різних приватних навчальних закладах. У 1851 році закінчує навчання в академії, здобувши звання некласного художника[4] з історичного і портретного живопису. Ще навчаючись в академії, Деньєр захопився фотографією і в 1849 році[5] на Невському проспекті Петербурга відкрив фотоательє «Дагеротипний заклад художника Деньєра». Працював спочатку недовго в техніці дагеротопії, потім у техніці вітропії (фотографії на склі), а пізніше, одним з перших, освоїв колоїдний (мокроколоїдний) процес. ![]() А. І. Деньєр винайшов спосіб отримання м'якості контурів при друку («ефект Деньєра»). Для цього робив два негативи на пластинках різної товщини, а потім друкував з обох. В ательє Деньєра знімалися всі верстви населення, в тому числі і Царський двір. Популярності Деньєра сприяла «художня спрямованість» створюваних ним портретів, використання своїх навичок професійного живописця. У кращі часи в майстерні Деньєра працювало до 18 осіб, зокрема ретушерами були майбутні відомі художники І. М. Крамськой, П. Ф. Соколов, І. П. Раулов, М. Б. Тулінов та інші. ![]() Діяльність Деньєра запам'яталась не тільки висококласним виконанням поточних приватних замовлень, а й виданням за передплатою протягом року (1865) щомісячного альбому з 12 фотографій, знятих з натури відомих у той час у Росії людей («Альбому фотографічних портретів Августійших осіб і осіб, відомих в Росії»)[6] У 1860 році, одним з перших, Деньєр експонував свої роботи на виставці в Імператорській академії мистецтв. Того ж року А. І. Деньєр удостоєний звання «Фотографа Їх Імператорських Величностей» і право зображати державний герб на своїй продукції, увійшов до складу фотографічного відділу Імператорського Російського технічного товариства, стає членом Французького фотографічного товариства, виступає експертом на російських і міжнародних фотовиставках. З початку 1880-х рр. працював у майстерні разом з сином Адольфом. До 1890 року А. І. Деньєр зберігав швейцарське громадянство і тільки за два роки до смерті прийняв російське підданство. Помер Андрій Іванович Деньєр 5 березня 1892 року в Санкт-Петербурзі, похований на Волковському лютеранському кладовищі. У 1890 році власником фотоательє «Г. Деньєр» на Невському проспекті став Роберт Пель. Основні роботи А. І. Деньєра зберігаються в Російській національній бібліотеці (РНБ, Петербург) і Державному історичному музеї (ДІМ, Москва). Виставкова діяльність, нагороди![]() А. І. Деньєр був активним учасником міжнародних і російських виставок:
Взаємини А. І. Деньєра з Тарасом Григоровичем ШевченкомАндрій Деньєр і Тарас Шевченко були добре знайомі з молодих років: вчились в один час у Петербурзькій академії мистецтв в одного і того ж викладача — Карла Брюллова. Часто зустрічались опісля повернення Шевченка з заслання. За спогадами Благовєщенського[11], «в його майстерню, крім Микешина, найчастіше ходили скульптор Ф. Ф. Каменський, живописець Г. Деньєр та ін. … Деньєр написав з Тараса Григоровича портрет, який … подавав на виставку» У фотоательє Деньєра були зроблені 4 фотографії Шевченка (Детальніше дивись: Світлини Тараса Григоровича Шевченка). Примітки
Джерела
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Деньєр Андрій Іванович |
Portal di Ensiklopedia Dunia