День незалежності Македонії
День незалежності Македонії — державне свято[3], яке відзначають у Македонії 8 вересня. Свято також прийнято називати 8 вересня. Свято знаменує суверенітет, самостійність і незалежність Македонії та македонського народу. ІсторіяРеферендум у Македонії відбувся напередодні розпаду СФРЮ 8 вересня 1991 року. На основі грудневого плебісциту 1990 року, який переконав словенський народ побудувати суверенну державу та Декларації незалежності, Словенії, що проголосила незалежність 24 червня наступного року. Одразу після цього акту стався збройний конфлікт між Югославською Народною Армією (JNA) та словенською територіальною обороною. Військовий конфлікт закінчився через 30 днів Декларацією Бріоні та виведенням підрозділів JNA зі Словенії до Сербії та Боснії і Герцоговини. Того ж дня разом зі Словенією на підставі рішення Ради незалежності незалежність проголосила і Хорватія. 6 травня спалахнули заворушення, після яких були розстріли біля військово-морської бази Лаура в Спліті. Першою жертвою заворушень став солдат Сашо Гесковський з Кавадарці, який виконував функції охорони. Події в Спліті стали початком частих інцидентів та збройних зіткнень між Югославською народною армією та Хорватською національною гвардією, яка потім набрала обертів, розширилася і отримала характер відкритого збройного конфлікту. Це також створило хаотичну ситуацію в Боснії і Герцоговині з проголошенням Східної Герцеговини, Румунського округу та Боснійської краєни Сербських автономних районів, які потрапили під безпосередню юрисдикцію федерального уряду або керівництва Сербії. З метою вирішення кризи мирним шляхом 27 серпня Європейське співтовариство прийняло Декларацію про Югославію. Було підписано два документи - Угода про припинення вогню, один із численних невдалих, які так і не дотримувалися, та Меморандуму про розширення спостереження за діяльністю ЄК у Югославії, що діє Декларацією.  Декларацію підписали тодішній президент президентства СФРЮ Стипе Месіч від імені Федеральної виконавчої ради Анте Маркович, а також президенти всіх шести республік. Декларацію від імені Європейської Комісії підписав Ганс ван ден Брук, президент Ради міністрів та голова голландської дипломатії, який тоді очолював Спільноту. Декларація гарантувала недоторканність зовнішніх і внутрішніх кордонів, право націй заявляти про свій суверенітет, заперечувати застосування сили як політики остаточного акту та в іншому випадку вводити жорсткі санкції. Європейська Комісія організувала 7 вересня в Гаазі мирну конференцію для Югославії як останню спробу запобігти громадянській війні, яка тривала ще з часів югославської кризи. Оцінюючи таку нестабільну ситуацію в Югославії, перший багатопартійний парламент Македонії прийняв Декларацію незалежності 25 січня 1991 року. Тоді було прийнято рішення про призначення референдуму на 8 вересня 1991 року. Референдум8 вересня 1991 року переважна більшість - 95% громадян, які прийшли на референдум, відповіли позитивно на питання референдуму: "Ви за незалежну Македонію з правом вступу до майбутнього союзу суверенних держав Югославії"? Згідно з офіційними даними, із 1 325 626 виборців прийшли на референдум 1 132 981 або 71,85 %. З них на референдумі 1 079 308 або 95,09 % від загальної кількості виборців (72,16 % від загальної кількості громадян, які мають право) підтримали проголошення незалежності. В офіційному звіті Комісії з питань проведення референдуму було зазначено, що не було жодних скарг чи звернень щодо порушень чи недотримання положень Республіканського закону про референдуми. Комісія відзначила велику кількість громадян, які мають право голосу в Македонії, які оголосили "незалежну" і суверенну Македонію. Референдуму передувала Декларація незалежності, перший багатопартійний македонський парламент, яку прийняв 25 січня 1991 року. РеакціїУ МакедоніїСамі македонці сприйняли результати з великим оптимізмом та ейфорією. Високопоставлені чиновники також були оптимістичні.
ІноземніПісля референдуму провідні світові ЗМІ виступили з думкою, що більшість виборців проголосували за незалежність Македонії і що це означатиме наближення розпаду Югославії. Референдум у сусідніх країнах не отримав схвалення. Афіни розглядали референдум як загрозу для Греції. Офіційна Болгарія оголосила, що визнала державу, але не націю, а Албанія схвалила бойкот етнічної албанської громади країни. Президент Киро Глигоров серед перших звернувся до президента Словенії Мілана Кучана. США підтвердили свою позицію щодо політики македонського державного керівництва напередодні референдуму, в якій вони висловили задоволення його поміркованим підходом та духом компромісу, виявленим Македонією. Конституційне право Македонії на проголошення незалежності було визнано США під час адміністрації Джорджа Буша на самому початку його другого президентського терміну в 2004 році. Перше святкуванняПісля закриття виборчих дільниць громадяни стихійно зібралися на площі "Македонія" в центрі Скоп'є, де Македонське радіо організувало святкування під назвою "Голос Македонії" із виступом сотень зірок. Серед виступів артистів перед натовпом були повідомлення, які муніципальні виборчі комісії подали результати волевиявлення македонців до Національної комісії з референдуму. Перший президент Республіки Македонія Киро Глигоров звернувся до македонського народу з історичною промовою:
Такі стихійні урочистості були організовані у Бітолі, Охриді та інших містах по всій новій республіці. Відзначення свята День незалежності як державне свято — це неробочий день у Македонії[3]. Президент та уряд Македонії організовують різні гуляння. Президент традиційно нагороджує орденом "8 вересня". Люди традиційно ходять на пікніки у відомих місцях для пікніка. Македонський олімпійський комітет організовує спортивні пікніки, тоді як Федерація мотоциклів Македонії організовує Міжнародне змагання з мотоциклів "Македонія 2008" у Скоп'є. Всі посольства, консульства та представництва Македонії організовують прийоми з поданням коктейлів та гулянням в країнах, де вони перебувають. Примітки
Зовнішні посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
