Державна Рада (Греція)

Державна Рада
Дата створення / заснування	1929
Назва	грец. Συμβούλιο της Επικρατείας
Президент	Konstantinos Raktivand, Stamos Papafragkosd, Панайотіс Пуліцас, Soterios Souliotesd, Harilaos Mitreliasd, Міхаіл Стасінопулос, Nikolaos Mpouropoulosd, Themistoklis Kourousopoulosd, Vasileios Rotisd, Vasileios Mpotopoulosd, Christos Gerarisd, Georgios Panagiotopoulosd, Панайотіс Пікрамменос, Konstantinos Menoudakosd, Sotiris Rizosd, Nikolaos Sakellarioud і Катерина Сакелларопулу
Країна	Греція
Офіційний сайт​(нім.)

37°58′53″ пн. ш. 23°43′52″ сх. д. / 37.98138889° пн. ш. 23.73111111° сх. д. / 37.98138889; 23.73111111

Державна Рада (грец. Συμβούλιο της Επικρατείας) — одночасно адміністративний орган та Верховний адміністративний суд Греції. Таким чином, її роль двоїста. Державна рада Греції — член Асоціації Державних Рад і Верховних судів адміністративної юрисдикції Європейського Союзу, а також Міжнародної асоціації Верховних судів адміністративної юрисдикції. Державна Рада розміщується в будвлі Арсакіону в центрі Афін.

Державну Раду очолює її голова, який обирається з числа членів Ради від Кабінету міністрів Греції строком на чотири роки. Суд складається з головуючої ради (президента і 7 віце-президентів), 42 таємних радників, 48 помічників суддів та 50 звітних суддів, усі з них мають бути випускниками Національної школи суддів.

Державна Рада в Греції здійснює свою юрисдикцію через Пленарні засідання або в шести палатах правових (Α, Β, Γ, Δ, Ε і ΣΤ '). Кожна з палат може складатись з п'яти або семи членів. Юрисдикція Пленарних засідань визначається законом (Законодавчий декрет 170/1973, стаття 14), в той час як компетенція палат визначається законом і президентськими указами, запропонований міністром юстиції після розгляду Радою.

Після внесення конституційної поправки 2001 року пленарне засідання (а не палати) — єдиний компетентний судовий орган, який може визначати питання про конституційність прийнятих адміністративних актів. Пленарне засідання також компетентне: а) у випадках, що становлять спільний інтерес, коли Президент Республіки безпосередньо звертається до Ради, б) у випадках, коли одна з палат звертається до Ради. Палати можуть направляти справи на розгляд Пленарної сесії, якщо: вони становлять спільний інтерес; якщо винесене рішення вважається неконституційним.

• Константінос Рактіван (1929–1935)
• Стамос Папафранкос (1935–1941)
• Панайотіс Тріантафіллакос (1941–1943)
• Панайотіс Пуліцас (1943–1951)
• Сотіріос Соліотіс (1951–1961)
• Харілаос Мітреліас (1961–1966)
• Міхаіл Стасінопулос (1966–1969)
• Александрос Діміцас (1969–1974)
• Георгіос Марангопулос (1974–1976)
• Отон Кіріакос (1976–1977)
• Ніколаос Буропулос (1977–1981)
• Ангелос Іатрідіс(1981–1983)
• Фемістокліс Курусопулос (1983–1988)
• Василіос Ротіс (1988)
• Василіос Ботопулос (1988–1999)
• Христос Гераріс (1999–2005)
• Георгіос Панайотопулос (2005 — 1 липня 2009^[2])
• Панайотіс Пікрамменос (1 липня 2009 — 17 травня 2012^[3][1])
• Костас Менудакос (17 травня 2012 — нині)

• Офіційна сторінка Державної Ради Греції(гр.)(англ.)(фр.)(нім.)