Деркач Сергій Павлович

Деркач Сергій Павлович
Деркач Сергій Павлович;
Підполковник
Загальна інформація
Народження	11 грудня 1973; Івано-Франківськ
Смерть	30 липня 2014 (40 років); Шишкове
Військова служба
Роки служби	1993—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Танкові війська
Формування	1 ОТБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої під Щастям (2014);
Командування
	заступник командира танкового батальйону по роботі з особовим складом
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Па́влович Дерка́ч (1973—2014) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1973 року в Івано-Франківську, в родині військовослужбовця. Закінчив 9 класів середньої школи (у 1989 р.) та Прилуцьке медичне училище (у 1993 р.). Від 1993 року в лавах Збройних сил України. 1998 року закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «метеорологічне забезпечення систем та комплексів». З червня 1998-го проходив службу на офіцерських посадах, у тому числі в 38-му об'єднаному навчальному центрі Повітряних сил ЗСУ.

З грудня 2013 року — заступник командира 3-го танкового батальйону по роботі з особовим складом 1-ї окремої гвардійської танкової бригади. З червня 2014-го брав участь у боях на сході України. 30 липня 2014-го біля села Шишкове під Луганськом машина, в якій перебував Сергій Деркач, підірвалася на фугасній міні. Внаслідок підриву здетонували боєзапаси, які перевозили в автомобілі. Сергій загинув на місці разом із водієм Володимиром Моісеєнком (родом з Ічнянського району)^[1].

1 серпня 2014 року похований в Прилуках^[2].

Вдома залишилась дружина Віта й діти — восьмирічна Аліна та чотирирічна Діана. Сім'я полеглого мешкає в гуртожитку військової частини у смт Гончарівське.

Нагороди та вшанування

8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3].
26 жовтня 2016 року встановлено меморіальну дошку на фасаді Прилуцького медичного училища^[4]
11 травня 2016 року наказом Міністра оборони України присвоєно чергове військове звання — підполковник (посмертно)^[5].