Дерматофітоз
Дерматофітоз (також дерматофітія, трихофітія, дерматомікоз, заст. «стригучий лишай» (англ. ringworm; лат. tinea capitis, favus) — грибкова інфекція шкіри.[9] Зазвичай призводить до червоного, сверблячого, лускоподібного, кругового висипу.[1] В області ураження може випадати волосся.[1] Симптоми починаються від 4 до 14 днів після зараження.[1] У певний час можуть бути уражені кілька областей.[3] Близько 40 видів грибів можуть спричинити дерматофітоз.[9] Зазвичай це один із грибків типів трихофітон, мікроспорум або епідермофітон.[9] Фактори ризику включають використання громадських душів, контактні види спорту, такі як боротьба, надмірне потовиділення, контакт із тваринами, ожиріння та погана імунна функція.[2][3] Дерматофітоз може поширюватися між тваринами, від тварин до людей і між людьми.[2] Діагноз часто ґрунтується на зовнішньому вигляді та симптомах.[4] Може бути підтверджений шляхом культивування або дослідження на зішкрібу шкіри під мікроскопом.[4] Профілактика полягає у збереженні шкіри сухою, утриманні від ходіння босоніж у громадських місцях та відмові від спільного використання особистих речей.[2] Зазвичай лікування проводиться протигрибковими кремами, такими як клотримазол або міконазол.[6] Якщо уражена шкіра голови, можуть знадобитися пероральні протигрибкові засоби, такі як флуконазол.[6] У всьому світі до 20 % населення можуть бути заражені стригучим лишаєм у будь-який момент часу.[8] Ураження паху частіше зустрічаються у чоловіків, тоді як ураженні шкіри голови та тіла однаково зустрічаються в обох статей.[3] Інфекції шкіри голови найчастіше зустрічаються у дітей, тоді як інфекції паху — найчастіше у літніх людей.[3] Описи стригучого лишая сягають давньої історії.[10] Клінічні проявиУраження — типові збільшені підняті червоні кільця і свербіж. Якщо уражені нігті (оніхомікозом), то вони можуть потовщуватися, змінювати колір і, нарешті, обсипатися і опадати. Такі ураження поширені серед більшості дорослих людей, причому до 20 % населення в будь-який момент мають одну з цих інфекцій. Тварини, включаючи собак і котів, також можуть бути уражені стригучим лишаєм, і хвороба може передаватися між тваринами та людьми, що робить її зоонозною хворобою. Специфічними ознаками можуть бути:
ПричиниГрибки процвітають у вологих, теплих місцях, таких як роздягальні, солярії, басейни; джерела зараження дерматофітозом, можуть поширюватися через тренажери, які не були продезінфіковані після використання, або шляхом спільного використання рушників, одягу, взуття або гребінців для волосся. ДіагностикаКласифікаціяНизка різних видів грибів бере участь у дерматофітозі. Найбільш поширеними збудниками є дерматофіти з родів Trichophyton та Microsporum. Ці гриби атакують різні частини тіла і призводять до перелічених нижче станів. Латинські назви стосуються станів (моделей хвороб), а не збудників, що їх спричинюють. Нижче наведені схеми захворювання визначають тип грибка, який їх спричинює, лише у перерахованих випадках:
ПрофілактикаЗазвичай поради включають:
ЩепленняСтаном на 2016 не було жодної затвердженної вакцини проти дерматофітозу у людей. Для коней, собак та котів є затвердження вакцина під назвою Insol Dermatophyton (Boehringer Ingelheim), що надає короткочасний захист від декількох грибків.[15] Систематична вакцинація дозволила взяти під контроль дерматофітоз у худоби. З 1979 р. використовується російська жива вакцина (LFT 130), а пізніше — чехословацька жива вакцина проти бичачого лишая. У скандинавських країнах програми вакцинації від лишая використовуються як профілактичний захід для поліпшення якості шкур. У Росії хутрові звірі (срібляста лисиця, лисиця, песець) і кролики також проходять вакцинацію.[16] Лікування
Протигрибкові засоби включають місцеві засоби, такі як міконазол, тербінафін, клотримазол, кетоконазол або толнафтат, що застосовуються двічі на день до зникнення симптомів — зазвичай протягом одного-двох тижнів.[17] Тоді місцеве лікування слід продовжувати ще 7 днів після усунення видимих симптомів, щоб запобігти рецидиву.[17][18] Таким чином, загальна тривалість лікування зазвичай становить два тижні[19][20] але може тривати три.[21] У більш тяих випадках або стригучий лишай шкіри голови може бути призначено системне лікування пероральними препаратами.[22] Щоб запобігти поширенню дерматофієтозу не слід торкатися до ушкоджень, а також дотримуватись належної гігієни, миючи руки та тіло.[23] ІсторіяДіагноз дерматофітоз почали ставити ще до 1906 року, в той час лікували сполуками ртуті, а іноді і сірки або йоду. Волохаті ділянки шкіри вважалися занадто складними для лікування, тому шкіру голови обробляли рентгенівськими променями, а потім застосовували протигрибкові препарати.[24] Ще одним методом лікування приблизно того ж часу було нанесення порошку арароба.[25] Інші твариниДерматофітоз, спричинений Trichophyton verrucosum, є частим клінічним станом великої рогатої худоби. Частіше хворіють молоді тварини. Ураження розташовані на голові, шиї, хвості та промежині.[26] Типове ураження — кругла, білувата скоринка. Множинні ураження можуть зростись у вигляді «карти».
Клінічний дерматофітоз також діагностується у овець, собак, кішок та коней. Збудниками, крім Trichophyton verrucosum, є T. mentagrophytes, T. equinum, Microsporum gypseum, M. canis та M. nanum.[27] Дерматофітоз може також бути присутнім у голотипі ссавців крейдового періоду (eutriconodont), що вказує на мезозойське походження цього захворювання. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
