Десятимістя

Десятимістя
Персонаж твору	Mark 7:31d
Десятимістя у Вікісховищі

32°43′00″ пн. ш. 35°48′00″ сх. д. / 32.716666666667° пн. ш. 35.8° сх. д. / 32.716666666667; 35.8

Десятимістя, Десятиграддя (грец. Δεκάπολις — Декаполіс) — позначення античних міст, розташованих майже виключно на схід від йорданської долини, від Дамаску на півночі до Філадельфії на півдні. Вони не утворювали союз і не функціонували як політичне об'єднання, натомість були згруповані римлянами на основі елліністичного походження, розташування і політичного статусу. Міста Десятимістя виконували роль осередків грецької та римської культури, проте також мали суттєве семітське населення, котре продовжувало підтримувати свої оригінальні культури (набатейську, арамейську, юдейську). Кожне місто мало певний ступінь автономії і самоврядування.

Міста майбутнього Десятимістя засновувались за принципом грецьких полісів після завоювання цієї території Александром Македонським, в період перебування під владою єгипетських Птолемеїв та сирійських Селевкідів (первісно територія належала Єгипту, проте після 198 р. до н. е. перейшла у володіння царів Сирії).

Їх об'єднання під назвою Десятимістя в 64 р. до н. е. провів римський полководець Помпей, котрий таким чином організував найпівденніший регіон нової провінції Сирія (протягом 1 ст. до н. е. окремі міста могли передаватись римлянами під владу царя Юдеї, крім того, в регіоні спостерігається сильний вплив Набатейського царства). Союз міст Десятиграддя існував до III століття н. е.^[1].

Враховуючи сутність Десятимістя швидше як географічної одиниці, в подальшому до його складу стали зараховувати й інші (так, у 6 столітті Стефан Візантійський зарахував до Десятимістя 14 міст).

Десятимістя згадується у різноманітних античних джерелах і в тому числі у Новому Заповіті — Мк. 5:20, Мк. 7:31, Мт. 4:25, Мк. 5:1-10. Найдавніший перелік міст Декаполісу, знайдений у праці Плінія Старшого Природнича історія^[2], включає:

1. Дамаск, столицю сучасної Сирії;
2. Канату (Канасу), сучасний Канават у сирійській провінції Сувейда;
3. Діон (Дій), місцезнаходження якого наразі не встановлене (можливо пагорб Тель-Ашарі у сирійській провінції Дар'а);
4. Рафану, місцезнаходження якої наразі не встановлене (за однією із версій ототожнюється з Абілою, котру відшукали у йорданському Квейльбеху);
5. Герасу, сучасний Джераш у Йорданії;
6. Філадельфію, сучасний Амман, столицю Йорданії;
7. Пелу, руїни в Йорданії біля селища Табакат-аль-Фахл, на лівобережжі річки Йордан між впадінням її притоків Яббока та Ярмука;
8. Гадару (Ґадару), сучасний Ум Каїс в Йорданії на південь від каньйону Ярмука;
9. Гіппос (Гіппус, Сусіту, арабський Аль-Гусн) на Голанських висотах;
10. Скифополь (Скифополіс), сучасний Бейт-Шеан у Ізраїлі, єдине місто Декаполісу на захід від річки Йордан^[3].

• Пліній Старший, «Природнича історія», Liber V.16.74 [Архівовано 27 квітня 2019 у Wayback Machine.]. (лат.)
• Десятиградие // Библейская энциклопедия архимандрита Никифора. — М., 1891—1892.(рос.)
• Беляев Л. А. Десятиградие. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2007. — Т. XIV. — С. 445-449. — ISBN 978-5-89572-024-0.(рос.)
• Декаполис // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Декаполь // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1910. — Т. VII. — Ствп. 52—53. (рос. дореф.)(рос.)
• Декаполис // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
• Густерин П., «Джераш — Помпеи Востока» // Азия и Африка сегодня. 2006, № 10.(рос.)
• Иосиф Флавий, «Иудейские Древности», издательство «КРОН-ПРЕСС», М., 1996, 864 с., ISBN 5-232-00285-6.(рос.)
• «История Древнего Рима», под редакцией А. Г. Бокщанина и В. И. Кузищина, издательство «Высшая Школа», М., 1971, 495 с.(рос.)
• Dictionary of Greek and Roman Geography, London, 1854.(англ.)
• Joseph Vincent Molloy. Decapolis // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
• Decapolis [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] // New Catholic Encyclopedia^[en], 2nd edition; 2003.(англ.)
• Adolf Hoffmann, Susanne Kerner (Hrsg.), «Gadara — Gerasa und die Dekapolis». Zabern, Mainz 2002 (Antike Welt, Sonderheft; Zaberns Bildbände zur Archäologie), ISBN 3-8053-2687-4.(нім.)
• Achim Lichtenberger, «Kulte und Kultur der Dekapolis». Untersuchungen zu numismatischen, archäologischen und epigraphischen Zeugnissen. Harrassowitz, Wiesbaden 2003 (Abhandlungen des Deutschen Palästina-Vereins, 29), ISBN 3-447-04806-9.(нім.)
• Hans Bietenhard, «Die syrische Dekapolis von Pompeius bis Trajan», ANRW II/8, 1977, 220—261.(нім.)
• Robert Wenning, «Die Dekapolis und die Nabatäer l», ZDPV 110, 1994, 1-35.(нім.)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Десятимістя
• (англ.) Десятимістя у католицькій енциклопедії [Архівовано 23 березня 2015 у Wayback Machine.]