Детекторний приймач Детекторний приймач — найпростіший вид радіоприймача без зовнішнього джерела живлення. ОписДетекторний приймач найпростішої конструкції призначений для прийому радіосигналів в діапазонах довгих або середніх хвиль. Складається зі змінного коливального контуру, до якого підключені антена і заземлення[1][2], і діодного (у більш ранньому варіанті кристалічного[en]) детектора, що виконує демодуляцію амплітудно-модульованого сигналу[3][4]. Сигнал звукової частоти з виходу детектора, як правило, відтворюється високоомними навушниками[5]. За принципом детекторного приймача працюють деякі радіовимірювальні прилади — індикатори поля і резонансні хвилеміри. Особливості застосування .jpg){kind=icon} Навіть для приймання потужних радіостанцій детекторний приймач вимагає якомога довшої й високо підвішеної антени (бажано десятки метрів), а також правильного заземлення. Але важливішим є те, що він не вимагає джерела живлення, дуже дешевий і може бути зібраний з підручних засобів. Під'єднавши до виходу приймача будь-який зовнішній підсилювач низької частоти, можна отримати приймач прямого підсилення з набагато кращими параметрами. Завдяки цим перевагам детекторні приймачі широко застосовувалися не тільки в перші десятиліття радіомовлення, а й значно пізніше — в 1930–1940 рр., коли вже панувала лампова радіоапаратура[6]. Принаймні одна модель детекторного приймача випускалася радянської промисловістю приблизно до другої половини 1950-х років («Комсомолець»), пізніше — тільки у вигляді наочних посібників для шкіл. Водночас збирання детекторного приймача вважалося корисним практикумом для початківців радіоаматорів і входило до програми дитячих радіогуртків[7][8][9][10]. Серед радіоаматорів досі зберігається певний інтерес до будівництва детекторних приймачів[11][12], але вже швидше естетичний[13] і технічний[14][15][16][17][18][19], аніж практичний[20][21]. Сучасніші конструкції детекторних приймачів можуть приймати станції розташовані на великих відстанях[22][23][24][25].
Діапазони FM та КХДетекторні приймачі для прийому FM-станцій (УКХ з частотною модуляцією) та станцій КХ діапазону відрізняються від детекторних приймачів СХ та ДХ діапазонів[26][27][28][29][30][31]:
Принцип роботи Коливальний контур L1C1 налаштовується на частоту радіостанції, що приймається — як правило, це сотні кілогерц (довгі або середні хвилі). Для отримання сигналу низької (звукової) частоти використовується простий детектор на діоді VD1, що працює як детектор обвідної. Діод має властивість проводити струм лише в одному напрямку, від анода, позначеного трикутником, до катода. Позитивні напівхвилі коливань в контурі викличуть струм через діод, а негативні закриють його, і струму не буде. При відсутності конденсатора C2 через навушники протікатиме пульсуючий струм. Він містить постійну складову, яка змінюється зі звуковою частотою. Такий струм вже викличе в навушниках звук. Процес детектування поліпшується при приєднанні блокувального конденсатора C2. Він заряджається від позитивної півхвилі майже до амплітудного значення коливань, а в проміжках між ними порівняно повільно розряджається струмом через навушники. Цікаві фактиВідповідно до радянського законодавства (наприклад, постанови Ради народних комісарів СРСР від 29.09.1939 N1593) самовільне облаштування та використання детекторного приймача каралося штрафом. Загалом обмеження діяли з 1924 до 1 грудня 1962 року[42]. Див. такожПримітки
Джерела та література
Інтернет-ресурси Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Detektorempfänger
|
||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
