Дешифрування — це інтерпретація невідомих символів письма для отримання текстів, які можна інтерпретувати як відому або досі невідому мову[1].
Теорія
Теоретичні підготовчі положення до дешифрування були викладені філософом Готфрідом Вільгельмом Лейбніцем у 1714 р., але єдиною дотеоретичною суттю є точне відтворення незнайомих написів. Іноді стародавні писарі створювали двомовні тексти, в яких вміст дублюється або перефразується відомими та неідентифікованими мовами. Частіше вчені повинні шукати умовну двомовність, певний зміст – зазвичай особисті або географічні назви (топоніми) – які можна правдоподібно ідентифікувати в тексті за зовнішніми ознаками[1].
Приклади
Два розшифрування грецьких писемностей є прикладом цих двох типів[1]:
- Кіпрське письмо було ідентифіковане за нумізматичними зразками в 1852 р., а напис фінікійською мовою зі словом «кіпріот» було знайдено в 1869 р. Після публікації в 1872 р. Джордж Сміт співвідніс імена та повторюване слово «цар» у фінікійській мові з послідовностями в кіпрському письмі. Він дійшов важливого висновку, що письмо був складовим, і припустив, що мова була грецькою, але не зміг ідентифікувати більшість символів. Саме Моріц Шмідт у 1874 р.встановив правильні читання майже всіх символів, підтвердив ідентичність мови та прочитав інші відомі тексти, використовуючи це письмо (критерій, який робить малоймовірним прийняття будь-якого тлумачення Фестського диска, поки він залишається унікальним).
- Лінійне письмо Б було виявлено на початку ХХ ст. на Криті та в материковій Греції, але тексти (які, як вважається, фіксували мову догрецьких мешканців) довго залишалися неопублікованими. До 1945 р. Еліс Кобер змогла скласти таблиці, які, здавалося, показували словозмінні суфікси для різних слів, а після її смерті Майкл Вентріс систематизував зростаючу кількість матеріалу, занотовуючи символи, які, здавалося, починалися з однієї й тієї ж приголосної та закінчувалися різними голосними і навпаки, у «Робочих нотатках», розповсюджених серед вчених у 1951–1952 рр. Він помітив, що певні послідовності символів, здається, зустрічалися лише на табличках, що походили з певних місць, і спробував підібрати їх до відповідних топонімів з класичних джерел та сучасних довідників. Такий підхід виявився позитивним. Потім він спробував прочитати тексти грецькою мовою, використовуючи отримані значення, і виявив, що має справу з ранньою формою грецької мови.
Серед інших писемностей, розшифрованих за допомогою білінгвів, є найперша, пальміренська (форма арамейської), написана Жаном-Жаком Бартелемі в 1754 р. Єгипетські ієрогліфи (сам Розетський камінь не містить достатньо інформації для розшифровки) Жаном-Франсуа Шампольйоном у 1822 р., спираючись на ідеї Томаса Юнга. Також месопотамський клинопис Едвардом Хінксом між 1846 і 1852 рр. Інші писемності, розшифровані за допомогою білінгвів, включають перську клинопис, написану Георгом Фрідріхом Гротефендом у 1802 р. (незалежно відтворену Генрі Кресвіком Роулінсоном у 1835–1846 рр.). Угаритську, незалежно від Шарля Вірольо, Ганса Бауера та Едуара Дорма в 1930 р., кожен з яких застосував різний підхід, та лувійські ієрогліфи (за участю багатьох вчених, починаючи приблизно з 1931 р.)[1].
Примітки
- ↑ а б в г Daniels, P. T. (2012). Decipherment. The Encyclopedia of Ancient History.
Література
- Daniels, P. T. (1994). “Edward Hincks’s decipherment of Mesopotamian cuneiform.” In K. J. Cathcart, ed., The Edward Hincks Bicentenary Lectures: 30–57. Dublin.
- Daniels, P. T. (1995). “The decipherment of Near Eastern scripts.” In J. M. Sasson et al., eds., Civilizations of the ancient Near East, vol. 1: 81–93. New York.
- Daniels, P. T. (1996). “Methods of decipherment.” In P. T. Daniels and W. Bright, eds., The world’s writing systems: 141–59. New York.
- Daniels, P. T. (2008). “Rawlinson, Henry. II. Contributions to Assyriology and Iranian studies.” Encyclopedia Iranica.
- Daniels, P. T. (2012). Decipherment. The Encyclopedia of Ancient History.
- Pope, M. (1999). The story of decipherment: from Egyptian hieroglyphs to Maya script, rev. ed. London.
- Robinson, A. (2002). Lost languages: the enigma of the world’s undeciphered scripts. New York.
|