Джазіра-аль-Хамра

Джазіра-аль-Хамра Координати 25°42′32″ пн. ш. 55°47′50″ сх. д. / 25.708888888889° пн. ш. 55.797222222222° сх. д. / 25.708888888889; 55.797222222222 Країна  ОАЕ  ОАЕ  Адмінодиниця Рас-ель-Хайма  Висота центру 8 ± 1 м  Часовий пояс UTC+4  OSM ↑3766485 ·R (Рас-ель-Хайма) Джазіра-аль-Хамра Джазіра-аль-Хамра (ОАЕ)  Джазіра-аль-Хамра у Вікісховищі

Джазіра-аль-Хамра — невелике, здебільшого закинуте рибальське поселення в еміраті Рас-ель-Хайма в Об'єднаних Арабських Еміратах.

Назва поселення означає «червоний острів» у перекладі з арабської, і до 1970-х років воно являло собою припливний острівець. Населення займалося риболовлею та збиранням перлин.

Поселення відоме з XVI століття, коли тут поселилося арабське плем'я заабів^[en]. За іншими даними люди стали мешкати тут ще з XIV століття.

Європейські джерела свідчать, що 1645 року зааби з Джазіри-аль-Хамри переселилися до Бандар-Рігу^[en] в Ірані, але частина їх до 1756 року повернулася назад до містечка під владу шейха Рас-ель-Хайми. 1749-1764 року містечко перебувало під встановленою султаном Маскату Ахмадом бін Саїд Аль-Бусаїдом блокадою, а 1764-1771 року було передано йому шейхом Аль-Касімі.^[1] Надалі Джазіра-аль-Хамра повернулася під владу Рас-ель-Хайми, але приблизно 1785-1793 знову була захоплена маскатським правителем Хамадом бін Саїдом. У 1800-ті роки мешканці містечка перейшли у ваххабізм. Британський флот прибув до Джазіри-аль-Хамри 1820 року та виявив поселення залишеним. Шейх містечка Кадіб бін Ахмад підписав з британцями мирну угоду 1821 року, помер 1822 року. 1854 року Джазіра-аль-Хамра разом з Діббою була найбільш прибутковим володінням шейхів Аль-Касімі. Намісником був Ібрагім бін Султан, син шейха Шарджі.^[2]

У XX столітті містечко складалося переважно з одноповерхових будинків, збудованих з коралових блоків чи з глини. Будинок шейха був більшого розміру, з двома вітровими вежами. У поселенні були релігійні будинки (масджид) і п'ятнична мечеть. Також існували магазини.^[3]

Населення міста сильно коливалося залежно від війн та успішності торгівлі. 1826 року в місті мешкало 2600 осіб і було 100 кам'яних будинків і 300 хатин. 1831 року населення збільшилося до 4100 осіб, а 1839 року до 7500.

У середині XX століття мешканців було понад 2 тисячі. Але наприкінці 1960-х років мешканці залишили селище та переїхали до емірату Абу-Дабі.^[4]

У 1940-1950-ті це було переважно містечко торговців, які торгували морем чи суходолом. З Індією торгували перлинами та рибою, на суходолі переважно фініками^[3].

Станом на початок XXI століття селище повністю залишене. Ведуться реставраційні роботи для збереження його як історичної пам'ятки середини XX століття. У Джазирі-аль-Хамрі збереглися укріплені стіни, невеличкий ринок, декілька мечетей, приватні будинки.^[4]

• William Lancaster; Fidelity Lancaster (1 липня 2011). Honour Is in Contentment: Life Before Oil in Ras Al-Khaimah (UAE) and Some Neighbouring Regions. Walter de Gruyter. ISBN 978-3-11-022340-8. Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.(англ.)

• Hazem Hussein, Hassan Bashir. Al Jazirah Al Hamra: An illustrious past that tells the story of Gulf's pearl-diving and seafaring ancestors. Emirates News Agency, 13-08-2020(англ.)